Контроль та регуляцію температури тіла людини забезпечує один з відділів головного мозку — гіпоталамус.
Нейрони (клітини тканин нервової системи) преоптичної ділянки переднього гіпоталамуса та нейрони заднього гіпоталамуса приймають два типи сигналів: перший тип сигналів нейрони гіпоталамуса одержують від периферичних нервів, що проводять сигнали від терморецепторів — рецепторів, що реагують на тепло чи холод; другий тип сигналів, що одержують нейрони гіпоталамуса, передає інформацію про температуру крові, що протікає у його кровоносних судинах, а також сусідніх відділів головного мозку.
Об’єднання цих сигналів здійснює терморегуляторний центр гіпоталамуса.
Основне завдання терморегуляторного центру гіпоталамуса — підтримання нормальної температури тіла.
У разі відносно нейтральної температури зовнішнього середовища (20–22 °С для одягненого пацієнта) у результаті обміну речовин організм людини продукує більше тепла, ніж це необхідно для підтримки температури тіла у межах 36,5–37,5 °С. При цьому нормальна температура тіла зберігається, незважаючи на коливання температури навколишнього середовища завдяки терморегуляторному центру, який врівноважує кількість тепла, що було отримано в результаті обміну речовин у м’язах та печінці, й кількість тепла, що виділяється через шкіру з потом, а також легені під час дихання.
Слід зазначити, що більш висока температура середовища пов’язана з більш високою вихідною температурою тіла.
Окрім того, для нормальної температури тіла є характерними добові та сезонні коливання, мінімальні її значення спостерігаються о 7–8 год ранку, а також у літній час, а максимальні значення — о 16–17 год вечора, а також взимку (Surana N.K. et al., 2022).
Чому підвищується температура тіла та якою вона буває?
У викладених нижче підрозділах наведено стислу інформацію про лихоманку та гіпертермію. Зазначимо, що значення температури тіла у наведеній нижче класифікації лихоманки належать до температури тіла, яку вимірюють у пахвовій западині.
Слід також зазначити, що температура тіла, яку вимірюють у ротовій порожнині — на 0,5 °С, у прямій кишці — на 0,8–1 °С вища, ніж у пахвовій западині.
Лихоманка
Лихоманка — це неспецифічна захисна реакція організму у відповідь на дію пірогенів (речовин, що зумовлюють підвищення температури тіла за рахунок зміни роботи терморегуляторного центру), для якої характерним є підвищення температури тіла щодо її нормальних значень.
Лихоманка — симптом багатьох захворювань, переважно інфекційної природи.
Зазвичай лихоманку класифікують наступним чином:
за рівнем температури тіла:
- субфебрильна (37,2–37,9°С);
- фебрильна (38,0–38,9°С);
- піретична (39,0–40,9°С);
- гіперпіретична (41,0°С та вище);
за тривалістю:
- гостра— до 15 діб;
- підгостра— 16–45 діб;
- хронічна— 46 діб та довше;
за характером її динаміки:
- постійна;
- послаблююча;
- інтермітуюча;
- гектична;
- поворотна;
- хвилеподібна;
- неправильна;
- спотворена.
Для постійної лихоманки характерною є наявність високої температури тіла (близько 39 °С), що триває протягом кількох діб, з добовими коливаннями у межах 1 °С (лобарна пневмонія; висипний тиф та ін).
Для послаблюючої лихоманки характерними є добові коливання високої температури тіла у межах 1–2 °С. Слід зазначити, що температура тіла при цьому виді лихоманки не повертається до нормальних значень (різні гнійні захворювання).
Для інтермітуючої лихоманки характерним є чергування нормальної та підвищеної температури тіла, зазвичай піретичної, з інтервалами між піками її максимального підвищення тривалістю 1–4 доби (малярія).
При гектичній лихоманці спостерігаються виражені (понад 3 °С) добові коливання температури тіла або коливання тривалістю кілька годин з різким підвищенням та подібним різким її зниженням (септичні стани).
Для поворотної лихоманки характерним є наявність періодів високої температури (39–40 °С) та періодів нормальної або субфебрильної температури тіла (поворотний тиф).
При хвилеподібній лихоманці спостерігається поступове підвищення температури тіла й подібне поступове її зниження (лімфогранульоматоз, бруцельоз та ін.).
Для неправильної лихоманки характерною є відсутність певної закономірності добової динаміки температури тіла (пневмонія, грип, онкологічні захворювання).
Для спотвореної лихоманки характерною є наявність більш високої ранкової температури тіла порівняно з вечірньою (туберкульоз, вірусні захворювання, сепсис).
У проведеному вченими дослідженні брали участь 35 тис. людей віком 18 років та старші, їхня середня температура тіла у ротовій порожнині становить 36,6 °С. При цьому у 95% усіх вимірювань діапазон температури тіла становив 35,7–37,3 °С. Згідно з результатами цього дослідження температуру в ротовій порожнині ≥37,7 °C визначали як лихоманку (Surana N.K. et al., 2022).
Гіпертермія
У деяких пацієнтів можливе підвищення температури тіла щодо нормальних значень, причиною якого не є дія пірогенів.
Цей стан називається гіпертермією, або тепловим ударом.
Для гіпертермії є характерною наявність неконтрольованого підвищення температури тіла, що перевищує тепловіддачу організму. При цьому режими терморегуляторного центру гіпоталамуса не змінюються.
Зовнішня дія тепла на організм та внутрішня продукція тепла є двома механізмами, які здатні викликати підвищення температури тіла, що є загрозливим для життя.
Надмірна внутрішня продукція тепла може легко викликати гіпертермію, незважаючи на фізіологічний та поведінковий контроль температури тіла.
Наприклад, важка інтенсивна фізична робота або фізичні вправи в умовах високої температури навколишнього середовища (під час роботи в цехах металургійного заводу або занять спортом спекотним літнім днем) можуть викликати гіпертермію.
Вкрай важко розрізнити лихоманку та гіпертермію, оскільки гіпертермія здатна досить швидко призвести до смерті. Як правило, при гіпертермії застосування жарознижувальних засобів не є ефективним.
Також слід зазначити, що в екстреній ситуації відрізнити лихоманку від гіпертермії досить складно. Наприклад, при сепсисі початок лихоманки стрімкий та показники температури тіла часто сягають високих цифр (40,5 °C та вище).
Гіпертермію часто діагностують на підставі подій, що безпосередньо передують підвищенню температури тіла — зовнішній вплив високої температури або фармакотерапія препаратами, що порушують терморегуляцію (наприклад антихолінергічними засобами).
У осіб з гіпертермією або в пацієнтів, які приймають лікарські засоби, що блокують потовиділення, на дотик шкіра є гарячою та сухою, тоді як при лихоманці вона може бути холодною внаслідок звуження судин.
Парацетамол при високій температурі тіла: що робити, якщо препарат не допомагає?
Відповідаючи на запитання, що часто виникають: «Чому не знижується температура тіла?», «Що робити, якщо у дитини не знижується температура тіла після жарознижувального?», «Що робити, якщо парацетамол не знижує температуру тіла?», слід зазначити, що у такому разі пацієнту слід звернутися до лікаря для визначення причини лихоманки, оскільки при деяких захворюваннях, наприклад при онкологічних, досить часто спостерігається підвищення температури тіла, і знизити її за допомогою парацетамолу не вдається.
За неефективності парацетамолу його слід замінити на наступні жарознижувальні засоби групи нестероїдних протизапальних препаратів: ібупрофен, мефенамінову кислоту, ацетилсаліцилову кислоту (протипоказана до застосування у дітей віком до 12 років) або ряд інших засобів із цієї фармакотерапевтичної групи.
Окрім того, можна підвищити дозу парацетамолу. Однак слід пам’ятати, що максимальна разова доза не має перевищувати 1000 мг (1 г), а максимальна добова доза — 4000 мг (4 г).
Підвищення дози парацетамолу або заміну парацетамолу на інший жарознижувальний засіб повинні виконати кваліфіковані медичні працівники — лікар чи фельдшер.
То як же знизити температуру тіла у дорослих та дітей?
Відповідаючи на запитання, що часто виникають: «Як знизити температуру тіла?», «Як знизити температуру тіла у домашніх умовах?», «Як знизити температуру тіла дитині в домашніх умовах?», «Що робити при температурі тіла 38 °С?», «Як знизити температуру тіла 39 °С у дорослої людини?», «Як правильно знижувати температуру?», слід зазначити, що метою лікування при лихоманці є: зміна режиму терморегуляторного центру в гіпоталамусі у бік зниження температури тіла, а також прискорення втрати тепла організмом.
Зменшення лихоманки можливе за допомогою жарознижувальних фармакотерапевтичних засобів. Ці препарати також усувають головний, м’язовий та суглобовий біль, що досить часто спостерігаються при захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою, наприклад, при грипі.
Ацетилсаліцилова кислота та інші нестероїдні протизапальні засоби у лікарських формах для прийому всередину (таблетки, капсули, порошок для приготування розчину для перорального прийому, сироп та ін.) ефективно знижують температуру тіла, водночас слід зазначити, що при цьому вони негативно впливають на слизову оболонку травного тракту. Тому лікарі вважають за краще призначати парацетамол з метою нормалізації температури тіла пацієнта, у якого така дія відсутня.
У дітей препаратами вибору для фармакотерапії при лихоманці є парацетамол та ібупрофен у різних лікарських формах для прийому всередину (сироп, оральна суспензія, таблетки, капсули та ін.) або для введення у пряму кишку (ректальні супозиторії). Ацетилсаліцилову кислоту не застосовують, оскільки цей препарат підвищує ризик розвитку синдрому Рея — рідкісного захворювання, що загрожує життю дитини, для якого характерним є швидкий розвиток енцефалопатії та жирової дистрофії печінки у дітей віком до 12 років у відповідь на лікування ацетисаліциловою кислотою при вірусних інфекціях.
Разова доза парацетамолу у формі для прийому всередину, наприклад сиропу, для лікування дітей віком 3 міс — 12 років із лихоманкою становить 10 — 15 мг/кг, максимальна добова доза не має перевищувати 60 мг/кг. У разі необхідності прийому двох та більше доз парацетамолу у формі для прийому всередину, наприклад сиропу, інтервал між ними має становити не менше ніж 4 год.
Також дітям можна вводити парацетамол у формі ректальних супозиторіїв. Розрахунок дози препарату у цій лікарській формі виконують на кілограм маси тіла дитини. Враховуючи максимальну добову дозу парацетамолу для дітей — 60 мг/кг, кратність їх застосування у дітей може сягати 3–4 супозиторії на добу, інтервал між застосуванням становить 6–8 год відповідно.
Якщо у дитини парацетамол є неефективним при лихоманці, його можна замінити на ібупрофен.
Разова доза ібупрофену у формі для прийому всередину, наприклад оральної суспензії, для лікування дітей віком 3 міс — 12 років з лихоманкою становить 7–10 мг/кг, максимальна добова доза не має перевищувати 30 мг/кг.
Якщо пацієнт (дорослий або дитина) не може застосовувати жарознижувальні засоби у формі для прийому всередину, лікар призначає їх у формі для внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення, або у формі ректальних супозиторіїв для введення у пряму кишку.
При піретичній та гіперпіретичній (температура тіла становить 40 °С та вище) прохолодні обгортання простирадлами, рушниками або ковдрами, що змочені прохолодною водою, сприяють зменшенню вираженості лихоманки; водночас слід зазначити, що цей метод терапії не слід використовувати без одночасного прийому жарознижувальних засобів.
Умови та основні методи немедикаментозного зниження температури у разі лихоманки у дорослих та дітей зазначені нижче, у відповідному розділі.
Найпершою дією у разі наявності гіпертермії є усунення впливу її джерела. Для цього пацієнта з гіпертермією переносять у прохолодне приміщення або, якщо тепловий удар відбувся на відкритому повітрі, — у тінь. Також хворого роздягають для звільнення шкірних покривів й таким чином прискорення тепловіддачі та полегшення дихання.
При гіпертермії найбільш практичним методом є випарне охолодження. Із цією метою використовують прохолодну воду з температурою 15–20 °С, яку за допомогою пульверизатора розбризкують на відкриті ділянки шкіри, тоді як вентилятор (віяло чи опахало — у разі відсутності вентилятора) безперервно спрямовує потік повітря на зволожену шкіру. Також пацієнту пропонують пити охолоджену воду з температурою 15–20 °С.
При гіпертермії часто застосовують мішки з льодом. Їх прикладають до шиї, вкладають у пахвові западини, розміщують у ділянці паху.
Умови та основні немедикаментозні методи зниження температури тіла при лихоманці та гіпертермії у дорослих та дітей
Умовами та основними немедикаментозними методами зниження температури тіла як у дорослих, так і у дітей при лихоманці та гіпертермії є:
при лихоманці у дітей та дорослих:
- температура приміщення, де знаходиться доросла людина або дитина віком від 1 року з лихоманкою, має бути кімнатною (18–22 °С); для дітей грудного віку — 24–25 °С;
- приміщення, де перебуває доросла людина або дитина з лихоманкою, має бути добре провітрюваним, водночас слід зазначити, що при провітрюванні не можна допускати виникнення протягів;
- вживання великого об’єму рідини (для дітей— 0,5–1,5 л/ добу залежно від маси тіла, або 50–100 мл/год; для дорослих — 2,5–3 л/добу, або 150–200 мл/год) для прискорення тепловіддачі через шкіру з потом. Вживати рідину слід невеликими ковтками, щоб уникнути появи блювоти;
- слід використовувати прохолодні обгортання при температурі тіла вище 40°С;
при гіпертермії у дітей та дорослих:
- необхідно викликати швидку медичну допомогу для подальшої госпіталізації;
- для усунення фактора, що спричинив гіпертермію, слід перенести постраждалу особу з приміщення з високою температурою до приміщення з кімнатною температурою (18–22°С); у разі виникнення гіпертермії на свіжому повітрі — перенести постраждалу особу в затінок;
- роздягнути постраждалу особу для максимального оголення шкірних покривів з метою прискорення тепловіддачі та полегшення дихання;
- приміщення, де перебуває доросла людина або дитина з гіпертермією, має бути добре провітрюваним, проте слід зазначити, що при провітрюванні не можна допускати протягів;
- забезпечити випарне охолодження тіла постраждалої особи згідно з методикою, що наведена вище. Температура води, що використовується, має бути 15–20°С;
- слід напувати постраждалу особу чистою водою, охолодженою до 15–20°С. Вживати воду слід невеликими ковтками, щоб уникнути появи блювання;
- необхідно розмістити мішки (пухирі) з льодом у ділянці шиї, пахвових западин, паху постраждалої особи.
Актуальність надання першої допомоги при лихоманці та гіпертермії
Лихоманка та гіпертермія є досить частими станами, що можуть стати загрозою для життя. Тому перша допомога (долікарська та лікарська) при цих станах залишається однією з найбільш актуальних проблем.
