Грип — це гостре інфекційне респіраторне захворювання, що викликається вірусами грипу А, В, С, виникнення якого має характер епідемії майже щороку в осінньо-зимовий період у державах із помірним кліматом та протягом всього року — у країнах з тропічним кліматом (Treanor J.J., 2020).
Для грипу характерною є висока контагіозність (зараження).
Причини виникнення грипу
Причиною виникнення грипу є віруси. Віруси грипу належать до сімейства Orthomyxoviridae та поділяються на 3 типи — A, B та C. Приналежність вірусу до будь-якого з типів визначається складом білків віріону (вірусної частинки) та іншими його властивостями.
Віріон вірусу грипу є вкритою оболонкою плейоморфною вірусною частинкою середніх розмірів (80–120 нанометрів), на якій розташовані шипики-глікопротеїни — різні типи гемаглютиніну (Н) та нейрамінідази (N).
Оболонка складається із подвійного шару ліпідів, який розташований над матриксним (М1) білком, що оточує геном (генетичну інформацію) вірусу. Геном вірусів грипу А та В являє собою одноланцюгову нитку рибонуклеїнової кислоти, що складається із 8 сегментів. Рибонуклеїнова кислота вірусу грипу С складається із 7 сегментів. На поверхні віріону вірусу грипу С розташований лише один із глікопротеїнів.
Розмноження вірусу грипу відбувається у ядрі інфікованих клітин організму-хазяїна. У цьому процесі беруть участь багаточисленні білки та сигнальні шляхи інфікованих клітин організму хазяїна.
Віруси грипу В та С в основному є збудниками грипу у людини. Вірус грипу А в основному уражує водоплавних птахів та формує вірусні лінії, що циркулюють у тварин, включаючи інших птахів, свиней, коней, собак, морських ссавців, наприклад китів, та людини. Саме вірус грипу А часто є причиною епідемій та пандемій.
Слід зазначити, що класифікація вірусу грипу А базується на наявності тих чи інших підтипів гемаглютиніну та нейрамінідази. 16 підтипів гемаглютиніну та 9 підтипів нейрамінідази виявлено у птахів та ще 2 підтипи нейрамінідази – у кажанів. Разом із тим слід зазначити, що лише 3 підтипи гемаглютиніну (H1, H2 та H3) та 2 підтипи нейрамінідази (N1, N2) виявлені у епідемічних та пандемічних штамів вірусу грипу А людини.
Кожен штам вірусу грипу А ідентифікують за місцем виникнення епідемії або пандемії, номером відібраного зразка та роком виділення того чи іншого штаму (Ison M.G., Hayden F.G., 2020).
Діагностика грипу
Відповідаючи на запитання: «Які ознаки грипу у дорослих?», «Які симптоми грипу виникають у різні дні?», слід зазначити, що для грипу як для гострого вірусного респіраторного захворювання є характерними такі симптоми: загальне нездужання, стомлюваність, кашель, ринорея або закладеність носа, біль у горлі, лихоманка.
Інкубаційний період грипу становить 48–72 год. Початок захворювання не раптовий, йому часто передують контакти хворого із особами, у яких відмічають або нещодавно відмічали вищевказані симптоми.
На відміну від більшості респіраторних вірусних захворювань, для грипу також характерні головний біль, біль у м’язах, суглобах та кістках.
Симптоми з боку дихальних шляхів, особливо рецидивуючий кашель, зберігаються протягом 2–5 діб після появи вищевказаних симптомів.
Функція легень після грипу залишається зниженою протягом 1–1,5 міс.
В осіб похилого віку скарги на порушення з боку дихальних шляхів можуть бути менш вираженими. Разом з тим слід зазначити, що при грипі у них виявляють зниження повсякденної активності та апетиту, аж до його повної втрати.
При загальному огляді зовнішній вигляд пацієнта хворобливий. Часто у нього спостерігаються підвищене потовиділення, негнійний кон’юнктивіт, для якого характерними є почервоніння очей, поширене почервоніння глотки, сухий кашель.
При пальпації м’язів лікар може відзначити наявність болючих відчуттів у пацієнта. Висип при грипозній інфекції відсутній.
При ураженні вірусом грипу нижніх дихальних шляхів лікар може вислухати поширені сухі хрипи.
У разі розвитку пневмонії (вірусної або бактеріальної) лікар може вислухати у легенях крепітацію (хрипи, що вислуховуються на висоті вдиху та нагадують хрускіт снігу) або значне послаблення дихання.
При вірусних інфекціях, у тому числі при грипі, у загальному аналізі крові досить часто відмічається лімфоцитоз — підвищення рівня лімфоцитів (білих клітин крові, різновиду лейкоцитів).
Разом із тим слід зазначити, що в даний час золотим стандартом лабораторної діагностики грипу є визначення вірусу та його типу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції, коли в умовах лабораторії розмножують генетичний матеріал вірусу та визначають біологічний вид та штам (різновид) вірусу (Neuzil K.M., Wright P.F., 2022).
Лікування грипу
Відповідаючи на запитання, що ставлять досить часто: «Як лікувати грип?», слід зазначити, що інгібітори нейрамінідази — осельтамівір та занамівір — є основними препаратами, що застосовуються у пацієнтів, які інфіковані вірусами грипу А та В, протягом вже багатьох років. Як випливає з їх назви, ці фармакотерапевтичні засоби пригнічують глікопротеїн — нейрамінідазу вірусу грипу, й таким чином обмежують його вихід з інфікованих клітин.
Інгібітори нейрамінідази є найефективнішими фармакотерапевтичними засобами у пацієнтів, у яких підтверджено захворювання на грип на ранній стадії.
У експериментальних дослідженнях інгібітори нейрамінідази прискорюють зменшення вираженості симптомів, якщо їх призначають протягом 48 год від моменту зараження пацієнта.
Очікуваним ефектом унаслідок раннього прийому цих фармакотерапевтичних засобів є розрішення симптомів на 1–2 доби раніше, ніж без їх застосування. Призначення інгібіторів нейрамінідази рекомендується у разі ускладненої грипозної інфекції у госпіталізованих пацієнтів.
Звичайна тривалість терапії осельтамівіром у лікарській формі для прийому всередину або занамівіром у формі інгаляцій в носову порожнину (інтраназально) зазвичай становить 5 діб. Кратність прийому осельтамівіру або занамівіру становить 2 рази на добу (Neuzil K.M., Wright P.F., 2022).
Окрім етіологічного лікування інгібіторами нейрамінідази, також застосовують симптоматичну терапію, яка полягає у прийомі жарознижувальних засобів (парацетамол, ібупрофен, мефенамінова кислота) у разі лихоманки із температурою тіла від 38 °С та вище; застосуванні топічних форм судинозвужувальних засобів у разі ринореї (рясного виділення носового слизу) — фенілефрину, нафазоліну, ксилометазоліну; та вживанні великого об’єму рідини (до 2,5–3 л на добу) для зниження інтоксикації та полегшення відходження мокротиння із дихальних шляхів.
У разі появи вологого кашлю (із відходженням мокротиння) хворому рекомендується приймати муколітики (наприклад амброксолу гідрохлорид, сухий екстракт трави алтеї лікарської та ін.) для полегшення її відходження.
У разі приєднання вторинної бактеріальної інфекції пацієнту призначають антибіотики — захищені пеніциліни, цефалоспорини, макроліди, респіраторні фторхінолони.
Можливі ускладнення
Грип досить часто асоціюється з іншими ускладненнями з боку порожнини носа, приносових пазух, верхніх та нижніх дихальних шляхів, включаючи гострий отит середнього вуха, синусит, загострення як обструктивного, так і необструктивного хронічного бронхіту, бронхіальної астми як у дорослих, так й у дітей. Також у маленьких дітей можливий розвиток крупу, бронхіоліту.
За наявності у дитини муковісцидозу, рідкісного спадкового захворювання, що пов’язане з незадовільним відходженням секретів різних залоз, можливе його загострення.
У разі грипу з боку легень іноді відмічають розвиток первинної вірусної пневмонії, спричиненої вірусом грипу, або вторинної бактеріальної пневмонії, або їх комбінації.
Також при грипі, особливо пандемічному, його тяжкий перебіг може бути пов’язаний із розвитком сепсису, гострої ниркової та поліорганної недостатності.
З боку серцево-судинної системи можливий розвиток вірусного міокардиту чи перикардиту. Ці ускладнення відзначають рідко, але їх перебіг досить тяжкий.
При приєднанні бактеріальної інфекції, викликаної токсикогенними штамами золотистого стафілококу або стрептококу, можливий розвиток інфекційно-токсичного шоку.
Неврологічні ускладнення включають асептичний менінгіт (запалення твердої мозкової оболонки), мієліт (запалення спинного мозку), енцефалопатію, некротизуючий енцефаліт, постгрипозний синдром Гійєна — Барре.
У вагітних при грипі підвищується ризик мимовільного аборту та передчасних пологів (Ison M.G., Hayden F.G., 2020).
Що не можна робити під час захворювання на грип?
Відповідаючи на запитання, яке ставлять часто: «Що не варто робити у разі грипу?», слід зазначити, що не слід робити наступні речі:
- займатися самолікуванням;
- при погіршенні загального самопочуття не звертатися до лікаря;
- не дотримуватися постільного режиму;
- не провітрювати приміщення;
- не вживати достатньої кількості рідини або вживати її у невеликій кількості (1–1,5л за 1 добу);
- приймати жарознижувальні засоби при температурі тіла нижче 38 °С;
- приймати антибіотики у разі відсутності доказів наявності тих чи інших ускладнень грипу, що спричинені бактеріями;
- дітям віком до 12років приймати ацетилсаліцилову кислоту через можливість розвитку синдрому Рея;
- відвідувати під час захворювання на грип суху або вологу сауну;
- вживати алкогольні напої;
- курити.
Грип — «вічне» захворювання
Враховуючи все вищесказане, а також епідемії та пандемії цього захворювання, що періодично виникають, можна із впевненістю стверджувати, що проблема грипу та його лікування буде актуальною й у майбутньому.
