Папіломи — це новоутворення шкіри та слизових оболонок, найчастіше доброякісні, причиною виникнення яких є папіломавіруси людини.
При відповіді на запитання, що часто ставляться: «Як виглядають папіломи?», «Як виглядає папілома на обличчі?», «Як виглядає папілома у дітей?» слід зазначити, що папіломи на шкірі являють собою декілька різних морфологічних форм залежно від типу вірусу, ділянки тіла, яку вони уражують, стану імунітету пацієнта та умов навколишнього середовища.
Локалізація папіломи на шкірі, наприклад, папіломи на обличчі, викликає косметичний дефект.
Наявність папілом на слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів може спричинити порушення дихання, голосу.
Папіломи слизових оболонок внутрішніх органів досить часто вкриваються виразками та кровоточать.
Причини виникнення папілом
Відповідаючи на запитання, що часто ставиться: «Від чого з’являються папіломи?», слід зазначити, що причиною їх виникнення у людини є папіломавіруси. Папіломавіруси людини — це група невеликих безоболонкових вірусів у формі ікосаедру (двадцятигранника) діаметром 50–55 нанометрів (10–9 метра), генетична інформація яких представлена дезоксирибонуклеїновою кислотою (ДНК). Папіломавіруси викликають різноманітні доброякісні та злоякісні ураження шкіри та слизових оболонок.
Підтипи папіломавірусів людини мають схильність до ділянок тіла, які вони найчастіше уражують та викликають різні захворювання, перебіг яких відрізняється. На цей час встановлено понад 180 підтипів папіломавірусів людини. Причиною бородавок на шкірі верхніх або нижніх кінцівок, наприклад бородавки звичайної або бородавки підошовної, найчастіше є підтипи 1-й, 2-й, 4-й, 27-й або 57-й папіломавірусу людини.
Підтипи 6-й та 11-й папіломавірусу людини вважаються причиною більшості бородавок статевих органів та/або аноректальної зони, таких як гострі кондиломи. Також ці підтипи є відповідальними за розвиток рецидивуючого респіраторного папіломатозу у дорослих та дітей.
Передракові та ракові ураження шийки матки, статевих органів, аноректальної ділянки (біля заднього проходу) та слизової оболонки ротоглотки часто викликають підтипи 16-й та 18-й папіломавірусу людини. Окрім підтипів 16-го та 18-го, підтипи 31-й, 33-й, 35-й, 45-й, 52-й та 58-й є вірусами із високим онкогенним ризиком, тобто з високою часткою ймовірності вони можуть бути причиною передракового та ракового ураження шийки матки, статевих органів та аноректальної ділянки (Luria L., Cardoza-Favarato G., 2022).
Види папілом
Відповідаючи на запитання, що часто ставляться: «Які види папілом існують?», «Як виглядають папіломи у дитини?», слід підкреслити, що є кілька видів папілом, інформація про які буде викладена у цьому розділі нижче.
Звичайні бородавки. Вони виглядають як тверді папули із шорсткою зроговілою поверхнею. Їх розмір варіює від менше ніж 1 мм до більш ніж 1 см у діаметрі, при злитті вони можуть утворювати великі скупчення. Найчастіше вони локалізуються на тильному боці кистей та пальців, а у дітей — на шкірі колін. Водночас слід зазначити, що звичайні бородавки можуть з’явитися на будь-якій ділянці шкірних покривів.
Якщо звичайні бородавки представлені одиничними екземплярами, їх форма та розміри можуть не змінюватися протягом кількох місяців або навіть років. Якщо бородавки звичайні представлені множинними екземплярами, у цьому випадку вони з’являються досить швидко.
Навколонігтьові бородавки. Навколонігтьові бородавки можуть зростати як на нігтьовому валику, так і під нігтьової пластинкою. У разі росту бородавки під нігтьової пластинкою часто порушується ріст нігтів. Обкушування нігтів може підвищити ризик виникнення інфікування папіломавірусом цих ділянок.
Глибокі підошовні бородавки. Глибокі підошовні бородавки здебільшого відмічають у підлітків та молодих людей. Вони являють собою пучки кератотичних волокон діаметром 2 мм – 1 см, що розташовані у товщині шкіри та злегка підняті над її поверхнею. Якщо глибокі підошовні бородавки утворюють скупчення, їх називають мозаїчними бородавками.
Аногенітальні бородавки, або гострі кондиломи. Даний вид папілом являє собою жовтувато-рожевого (тілесного) або сірого кольору гіперкератотичні (із розростанням шкіри) екзофітні (зі шкіри назовні) папули із широкою основою або на широкій короткій ніжці. Папули можуть бути як гладенькими на дотик, так і з більш нерівною поверхнею та загостреною верхівкою, менше ніж 1 мм — кількох сантиметрів у діаметрі у тому випадку, якщо вони зливаються у бляшки.
У чоловіків аногенітальні бородавки уражують препуціальний мішок (простір між шкірною складкою крайньої плоті, що утворює простір між її внутрішнім листком та головкою статевого члена), тіло статевого члена, а також слизову оболонку сечовика у межах його дистальних трьох сантиметрів (біля зовнішнього отвору сечовика). Ураження слизової оболонки сечовика та/або сечового міхура є поодинокими випадками.
Ураження шкіри біля заднього проходу варіює залежно від сексуальної активності чоловіка.
Аногенітальні бородавки рідко уражують шкіру мошонки, промежини, ділянки паху чи лобка.
У жінок більшість аногенітальних бородавок поширюються на ділянку заднього проходу та меншою мірою — на великі й малі статеві губи та клітор (Bonnez W., 2020).
Чи потрібно звертатися до лікаря?
У разі появи папілом слід негайно звертатися до лікаря, оскільки причиною цих новоутворень є папіломавіруси, багато типів яких мають онкогенні властивості, тобто здатні викликати онкологічні захворювання, наприклад у жінок — рак шийки матки.
Як зазначено вище, існує більше ніж 180 різних типів папіломавірусів, тому виключно кваліфікований лікар-спеціаліст може вчасно діагностувати папілому, провести диференційну діагностику з іншими захворюваннями шкіри та слизових оболонок та призначити правильне лікування, а також забезпечити динамічне спостереження пацієнта та, у разі необхідності, направити його на консультацію до суміжного фахівця.
При наявності папілом на шкірі практично всіх ділянок тіла та періанальної ділянки (навколо заднього проходу) слід звертатися до дерматолога.
При ураженні папіломами шкіри вух, порожнини носа, ротової порожнини або слизових оболонок верхніх дихальних шляхів — до отоларинголога.
За наявності папілом статевих органів жінкам слід звертатися до гінеколога, чоловікам — до уролога або андролога.
У разі наявності папілом на слизовій оболонці прямої кишки пацієнтам слід звертатися до проктолога.
Методи діагностики
Діагностика папілом включає візуальний огляд папіломи та шкіри та/або видимих слизових оболонок, що оточують її.
Для визначення папіломавірусу, його типу та рівня вірусного навантаження у крові використовують полімеразно-ланцюгову реакцію (ПЛР), що допомагає визначити генетичну інформацію (ДНК) вірусу.
Іноді для визначення доброякісності чи злоякісності папіломи після її видалення отриманий зразок направляють у лабораторію для гістологічного чи цитологічного дослідження (біопсії).
Лікування папілом
Відповідаючи на запитання, що часто ставиться: «Як лікувати папіломи?», слід зазначити, що на даний час є цілий ряд методик лікування папілом та папіломавірусної інфекції за допомогою як фармакотерапевтичних засобів, так і різних хірургічних методів.
Метою лікування папіломавірусної інфекції є:
- попередження передачі різних типів папіломавірусів;
- усунення передракових уражень та захворювань;
- зменшення вираженості симптомів та видалення папілом.
Консервативне лікування. Іміквімод — це фармакотерапевтичний засіб, що є модифікатором імунної відповіді. Механізм його дії полягає в індукції синтезу інтерферону-альфа та інших цитокінів. У свою чергу, інтерферон-альфа чинить противірусну дію, у тому числі проти папіломавірусів людини.
Іміквімод у формі для місцевого застосування, наприклад у формі крему, застосовують для терапії генітальних та періанальних бородавок (гострих кондилом).
Саліцилова кислота. Для обробки бородавок саліцилову кислоту у формі розчину для зовнішнього застосування слід нанести на уражені тканини. Фармакотерапія триває до повного їх зникнення. У деяких випадках у місцях нанесення розчину виникають алергічні реакції, також можливе незначне печіння.
При папіломавірусній інфекції часто призначають інозин пранобекс у формі для прийому всередину, наприклад у таблетках.
Дозу, кратність прийому на добу та тривалість курсу лікування інозином пранобексом визначає лікар залежно від тяжкості папіломавірусної інфекції.
Хірургічне лікування. Методи хірургічного лікування папілом такі:
- стандартна хірургічна операція за допомогою скальпеля;
- лазерна деструкція;
- кріодеструкція;
- видалення папіломи за допомогою радіохвильового ножа;
- електрокоагуляція.
Стандартна хірургічна операція із видалення папілом виконується під місцевою анестезією за допомогою скальпеля. На прооперовані тканини хірург накладає спеціальний пластир та пов’язку. Після застосування цього методу хірургічного лікування на шкірі залишаються шрами та рубці. Окрім цього, існує підвищений ризик появи кровотечі під час операції.
Лазерна деструкція папілом виконується за допомогою лазерного променя. Промінь лазера коагулює кровоносні судини, що постачають кров до папіломи. Для цього методу характерною є найменша травматизація. Поступове видалення уражених тканин не зачіпає незміненої шкіри. Після лазерної коагуляції рубці та шрами відсутні. Повне загоєння відбувається через 2–3 тиж після проведення цієї процедури.
Кріодекструкцію папілом виконують за допомогою рідкого азоту. Процедура полягає у заморожуванні папіломи, унаслідок чого відбувається її секвестрація (відділення) від здорових тканин. Недоліком методу є складність контролю глибини впливу на тканини низької температури.
Видалення папіломи за допомогою радіохвильового ножа виконують під місцевою анестезією. Цей метод є високоточним. Після цієї процедури відсутні опіки та інші ускладнення.
Електрокоагуляція папіломи виконується шляхом впливу високочастотним електричним струмом, внаслідок чого відбуваються коагуляція (згортання) білків у клітинах, уражених папіломавірусом, та, як наслідок, деструкція папіломи.
Для цього методу характерним є незначний ризик післяопераційних кровотечі та інфікування (Brown D.R., Ermel A.C., 2022).
Профілактика
Основою профілактики папіломавірусної інфекції у жінок є вакцинація.
На фармацевтичному ринку України наявні дві вакцини, основними показаннями до призначення яких є профілактика персистенції папіломавірусної інфекції у організмі, розвитку передракових захворювань піхви та шийки матки, а також раку шийки матки у жінок віком 9–45 років, — бівалентна, що містить 2 антигени 16-го та 18-го типів, та квадривалентна, що містить 4 антигени папіломавірусу людини 6-го, 11-го, 16-го та 18-го типів, оскільки вони мають найбільш високий онкогенний потенціал (здатність викликати розвиток пухлин).
Неспецифічна профілактика папіломавірусної інфекції, особливо гострих кондилом, як у чоловіків, так й у жінок полягає у використанні методів бар’єрної контрацепції (презервативів) під час статевого акту.
Статевий контакт із перевіреним партнером також сприяє профілактиці розвитку папіломавірусної інфекції, особливо генітальних форм, у людини.
Слід зазначити, що ризик інфікування папіломавірусом людини й, відповідно, появи звичайних бородавок стає у декілька разів вищим за наявності на шкірі відкритих ран, у тому числі дрібних подряпин. Тому, щоб у кілька разів знизити ймовірність зараження папіломавірусом людини, слід ретельно дотримуватися правил особистої гігієни, особливо у громадських місцях.
Застосування антисептичних засобів безпосередньо після пошкодження шкірних покривів є основою значного зниження ризику зараження папіломавірусом людини.
Не слід користуватися чужими бритвами, рушниками та одягом.
Організм цілком може самостійно протистояти проникненню папіломавірусної інфекції лише у разі достатнього рівня імунітету, тому здоровий спосіб життя та заняття фізичною культурою є одними з методів профілактики папіломавірусної інфекції.
Папіломавірусна інфекція: актуальність діагностики, терапії та профілактики
Із огляду на вкрай широку поширеність папіломавірусів людини в усьому світі, питання діагностики, лікування та профілактики цих захворювань залишаються дуже актуальними для всіх верств населення, а також працівників систем охорони здоров’я.
