Як обрати антигістамінний засіб для дорослих та дітей?

Перші симптоми алергії

Алергія, або алергічна реакція — це реакція підвищеної чутливості (гіперчутливості) сенсибілізованого організму людини у відповідь на повторний контакт з алергеном — високомолекулярною речовиною, найчастіше білкової природи, або гаптеном — речовиною з низькою молекулярною масою, що, зв’язуючись з альбуміном, одним з основних білків плазми крові, набуває властивостей алергена.

У разі первинного контакту з алергеном або гаптеном, коли відбувається сенсибілізація (ознайомлення імунної системи людини з алергеном або гаптеном, зв’язаним з альбуміном), симптоми алергії відсутні.

Одним з основних медіаторів, що забезпечують розвиток алергії, є гістамін.

До цього часу було відкрито 4 види гістамінових рецепторів: Н_1, Н_2, Н₃ та Н_4, але для виникнення симптомів алергічної реакції та бронхіальної астми мають важливе значення тільки Н₁-гістамінові рецептори.

Гістамін — це амін, що синтезується з амінокислоти гістидину базофілами, гладкими клітинами, тромбоцитами, ентерохромафінними клітинами та гістамінергічними нейронами, він відповідальний за широкий спектр різних реакцій та функцій в організмі людини.

Більшість важливих ефектів гістаміну при алергії та бронхіальній астмі опосередковується через H₁-гістамінові рецептори. До них належать скорочення гладких м’язів, підвищення проникності судин, підвищена продукція слизу, свербіж, вироблення простагландинів, тахікардія, активація вагальних рефлексів та підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ).

Ефекти, що опосередковані поєднаною стимуляцією H₁/H₂-гістамінових рецепторів, проявляються симптомами, спричиненими вазодилатацією: артеріальною гіпотензією (зниження артеріального тиску), гіперемією (почервонінням) шкіри, головним болем та тахікардією.

Які є види алергії?

Є 4 типи алергічних реакцій, які позначають римськими цифрами від І до ІV.

Алергічна реакція I типу (негайного типу, або анафілактична). Алергічні реакції I типу розвиваються після дії алергену у раніше сенсибілізованої особи, у якої первинний контакт з алергеном або зв’язаним з альбуміном гаптеном спровокував продукцію специфічних антитіл, в основному імуноглобуліну Е (IgE), що зв’язуються з поверхнею гладких клітин та базофілів.

У разі повторного контакту алерген, який далі формує сильний зв’язок з антитілом (IgE), розташованим на поверхні гладких клітин та базофілів, викликає їх дегрануляцію та вивільнення медіаторів запалення: гістаміну, лейкотрієнів, тромбоцитактивувального фактору, простагландинів та ін.

До алергічних реакцій І типу належать: анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), алергічний кон’юнктивіт, алергічний риніт, кропив’янка.

Слід зазначити, що, незважаючи на гострий та часто нетривалий перебіг зазначених алергічних реакцій, досить часто спостерігається пізня фаза алергічної реакції І типу, для якої є характерним досить тривалий перебіг із залученням шкіри та трахеобронхіального дерева.

Алергічна реакція II типу (цитотоксична). Алергічні реакції II типу викликають взаємодію антитіл, що циркулюють, в основному IgG та імуноглобуліну M (IgM), з антигенами, розташованими на поверхні певних клітин або тканин. Ця взаємодія викликає активацію білків системи комплементу, які беруть участь в імунній (захисній) відповіді організму, а також фагоцитарних клітин, що знищують чужорідні клітини шляхом фагоцитозу, та клітин-кілерів, що, у свою чергу, викликає ушкодження та лізис клітин та/або тканин.

До алергічних реакцій ІІ типу належать реакції, що виникають під час переливання крові, а також лікарська алергія.

Алергічна реакція III типу (імунокомплексна) виникає внаслідок взаємодії фіксованих на тканинах або клітинах антигенів та антигенів, що циркулюють у кровотоку, з антитілами, які циркулюють у кровотоку, в основному IgG та IgM, що викликає утворення імунних комплексів.

Імунні комплекси викликають різні запальні процеси, що включають активацію білків системи комплементу, вивільнення медіаторів запалення з гладких клітин та базофілів, а також агрегацію тромбоцитів. До алергічних реакцій III типу належить, наприклад, сироваткова хвороба.

Алергічна реакція IV типу (уповільненого типу) виникає внаслідок взаємодії антигену з раніше сенсибілізованими Т-лімфоцитами. Т-лімфоцити виділяють лімфокіни, що викликають запалення.

Алергічні реакції IV типу зазвичай виникають не менше ніж через 24 год після контакту з алергеном. До алергічних реакцій IV типу належать, наприклад, реакція організму на введений туберкулін (внутрішньошкірна проба Манту) або контактний дерматит.

Окрім справжніх алергічних реакцій зазначених чотирьох типів, виокремлюють ще й анафілактоїдні реакції.

Для анафілактоїдної (псевдоалергічної) реакції є характерним наявність симптомів, подібних до ознак алергічної реакції І типу. В її основі лежить остаточно не встановлений неімунний механізм прямого вивільнення гістаміну. У такому разі процес сенсибілізації алергеном або зв’язаним з альбуміном гаптеном відсутній.

Препарати, що застосовуються при алергії

Протиалергічні препарати — це лікарські засоби — представники наступних фармакотерапевтичних груп: антигістамінні препарати (блокатори Н₁-гістамінових рецепторів) та кромони.

Дія зазначених препаратів, що застосовуються при алергії, включаючи протиалергічні таблетки та інші засоби, спрямована на усунення симптомів алергічних реакцій, що виникають після сенсибілізації організму різними антигенами та повторного контакту організму з ними.

Антигістамінні засоби: як вони працюють? Механізм дії

Антигістамінні засоби — це основна фармакотерапевтична група лікарських засобів, що застосовуються при алергії.

Їх дія спрямована на блокаду Н₁-гістамінових рецепторів. Відповідно, антигістамінні засоби, що блокують Н₁-гістамінові рецептори, зменшують вираженість або усувають симптоми алергії, перераховані вище.

Антигістамінні препарати 1-го покоління