Роль магнію в організмі людини, його добова норма, надходження з їжею, гіпомагніємія

Роль магнію в організмі людини

Магній – один з основних мінеральних елементів, що впливає на більшість функцій в організмі. При масі тіла 70 кг в організмі людини в резерві знаходиться в середньому 25 г магнію, з них 53% — у кістках, 27% — у м’язах, 19%  — у м’яких тканинах та менше 1% — у плазмі крові. Магній використовується як кофактор для більше ніж 300 ферментативних реакцій, а також для біохімічного функціонування численних метаболічних шляхів (Schwalfenberg G.K. et al., 2017).

Магній відіграє ключову роль у синтезі аденозинтрифосфату (АТФ) з аденозиндифосфату (АДФ) та неорганічного фосфату. Крім того, є структурним елементом для формування кісток та зубів. Цей макроелемент регулює проникність мембран та органел клітин організму. Магній як антагоніст кальцію захищає клітини від надмірного надходження кальцію, підвищує активність антиоксидантної захисної системи організму (МОЗ України).

Магній відіграє вирішальну роль у метаболізмі глюкози та інсуліну завдяки його впливу на активність тирозинкінази рецептора інсуліну. Крім того, він може впливати на активність білка-переносника глюкози 4 (Glucose transporter 4 — GLUT4) і допомагати регулювати транслокацію глюкози в клітину.

Цей макроелемент бере участь у регуляції артеріального тиску. Дефіцит магнію збільшує опосередкований ангіотензином II синтез альдостерону та вироблення тромбоксану й судинозвужувальних простагландинів. Гіпомагніємія підвищує ризик перекисного окислення ліпідів та розвитку дисліпопротеїнемії (Gröber U. et al., 2015).

Показання до прийому магнію

Референтні значення рівня магнію в плазмі крові людини — 0,66–1,07 ммоль/л. Перевищення цього показника називається гіпермагніємією, а зниження – гіпомагніємією.

Препарати магнію показані при:

• гіпомагніємії: згідно з результатами дослідження, у пацієнтів з гіпомагніємією значно активізується коагуляційний статус, пригнічується фібриноліз. Гіпомагніємія пов’язана із синдромом дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВС-синдромом) у пацієнтів з сепсисом (Tonai K. et al., 2022);
• еклампсії або прееклампсії (магній впливає на артеріальний тиск, модулюючи тонус і реактивність судин. Він діє як антагоніст кальцієвих каналів, стимулює вироблення судинорозширювальних простациклінів й оксиду азоту та змінює реакцію судин на вазоактивні агоністи 2) (Sontia B. et al., 2007);
• треморі, фасцікуляціях (магній у нервово-м’язових з’єднаннях інгібує вивільнення ацетилхоліну, таким чином блокуючи периферичну нервово-м’язову передачу);
• закрепі (пероральний прийом магнію сприяє дефекації за рахунок осмотичної затримки рідини);
• аритміях (піруетна шлуночкова тахікардія, дигоксин-асоційована аритмія, фібриляція шлуночків та шлуночкова тахікардія). При аритміях магній діє як природний блокатор кальцієвих каналів та є кофактором помпи Na-K-АТФ. Магній допомагає контролювати провідність атріовентрикулярного вузла;
• бронхіальній астмі (магній сприяє розслабленню гладкої мускулатури бронхів при астматичному статусі) (Skotnicki A.B. et al., 1997);
• передчасних пологах (магній знижує вміст кальцію в м’язах матки) (Allen M.J. et al., 2022). Магнієвмісні препарати застосовують як токолітики для зупинки прогресування передчасних пологів (магній стимулює зворотне захоплення кальцію саркоплазматичним ретикулумом, що сприяє розслабленню м’язів та розширенню судин);
• синдром дефіциту уваги з гіперрекативністю (СДУГ) у дітей;
• хворобі Альцгеймера;
• цукровому діабеті ІІ типу, а також при метаболічному синдромі;
• гострому мігренозному болю (Gröber et al., 2015);

Гіпомагніємія

Хронічний латентний дефіцит магнію є основною патологією при багатьох клінічних станах. Згідно з даними дослідження, більше 42% молодих людей відзначають постійний первинний дефіцит магнію (Schwalfenberg G.K. et al., 2017). Оскільки період напіввиведення магнію становить 42 дні, постійна корекція дефіциту магнію може вимагати тривалого прийому цього макроелемента тими, хто не може забезпечити достатню кількість магнію за допомогою дієти.

Етіологічні фактори дефіциту магнію:

• споживання оброблених продуктів харчування (біле борошно або рис; фітинова кислота — природний хелатор, який міститься в горіхах, насінні та злаках, може зменшити всмоктування кальцію, заліза, магнію та цинку);
• зниження всмоктування у шлунково-кишковому тракті (дефіцит вітаміну D);
• втрата магнію при діареї чи блюванні, мальабсорбції жирів (целіакія, ентерит, хвороба Крона, резекція або шунтування тонкої кишки, застосування проносних препаратів);
• виражена втрата магнію (у середньому 30%) із сечею при цукровому діабеті, інсулінорезистентності;
• алкоголізм (внаслідок зниження споживання їжі, шлунково-кишкових дисфункцій, блювання, виснаження, ниркової дисфункції, дефіциту вітаміну D);
• куріння цигарок;
• прийом медикаментів;
• надмірне потовиділення (втрата магнію становить 10–15%);
• підвищена потреба у магнії під час вагітності та зростання;
• літній вік (низьке споживання магнію, зниження абсорбції, збільшення ниркової екскреції (Schwalfenberg Gerry K. et al., 2017).

Фізичний (спека, холод, фізичне навантаження, травма чи хірургічне втручання) та емоційний стрес (хвилювання, тривога чи депресія) збільшують потребу в магнії. У разі дефіциту цього макроелемента існує ризик розвитку серцево-судинних захворювань, звуження або оклюзії коронарних, цереброваскулярних артерій, серцевих аритмій та раптової смерті.

Клінічні прояви дефіциту магнію в організмі людини:

• з боку нервово-м’язової системи: загальна слабкість, тремор, фасцікуляція м’язів, дисфагія, позитивний симптом Хвостека (посмикування обличчя як реакція на постукування лицевого нерва), позитивний симптом Труссо (накладення давлячої манжети на верхню кінцівку для тимчасового перетискання плечової артерії до спазму м’язів кисті та передпліччя);
• з боку серцево-судинної системи: аритмії та зміни на електрокардіограмі (подовження інтервалу Q-T і P-R, депресія сегмента ST та інверсія зубця Т);
• з боку центральної нервової системи: депресія, збудження, психоз, ністагм та судоми, порушення концентрації уваги;
• тяжка гіпомагніємія: генералізовані тоніко-клонічні судоми.

Користь магнію для жінок

У жінок дефіцит магнію діагностують на 30% частіше, ніж у чоловіків. Це зумовлено підвищеним вмістом гормону альдостерону та регулярною крововтратою з менструальними виділеннями. Також знижує концентрацію магнію прийом оральних контрацептивів.

У жінок магній ефективний для зменшення вираженості больових відчуттів під час менструації, передменструального синдрому (Gröber U. et al., 2015).

Під час вагітності магній сприятливо впливає на жінку та плід. Згідно з результатами дослідження прийом магнію до 25-го тижня вагітності порівняно з плацебо пов’язаний з нижчою частотою передчасних пологів, народженням дітей з недостатньою масою тіла для гестаційного віку. В/в введення 25% магнію сульфату є ефективним при прееклампсії, еклампсії. Лікування пацієнток з прееклампсією 25% магнію сульфатом знижує частоту еклампсії на 50% (Schwalfenberg G.K. et al., 2017). Магній також ефективний при клімаксі.

Користь магнію для чоловіків

У чоловіків нестача магнію проявляється погіршенням фізичного стану. У 90% з них спостерігається біль у м’язах, слабкість і швидка стомлюваність, часто пов’язані з фізичними навантаженнями. Застосування магнію позитивно впливає на анаболічний гормональний статус, у тому числі на рівень тестостерону в чоловіків. Магній впливає на енергетичний метаболізм в організмі, що допомагає підвищити фізичну працездатність (Maggio M. et al., 2014).

Користь магнію для дітей

У кількох дослідженнях повідомлялося, що у дітей із СДУГ відзначали знижений рівень магнію в плазмі крові та еритроцитах. Магній (6 мг/кг маси тіла на добу) ефективний при лікуванні пацієнтів із СДУГ (Gröber U. et al., 2015).

Крім того, при гострій тяжкій персистуючій бронхіальній астмі у дітей можна призначати магнію сульфат в/в для усунення бронхоконстрикції (Mon Ohn et al., 2014).

Магній для осіб похилого віку

Поповнення запасів магнію має особливо важливе значення для осіб похилого віку. Згідно з результатами дослідження приймання магнію (300 мг магнію оксиду на добу протягом 12 тиж) сприяє підвищенню фізичної працездатності у пацієнтів цієї вікової категорії (Schwalfenberg G.K. et al., 2017).

Крім того, застосування магнію на ранній стадії хвороби Альцгеймера може знизити ризик порушення когнітивних функцій (Uwe Gröber et al., 2015).

Добова норма прийому магнію

Рекомендовані дієтичні норми магнію на добу:

• дітям віком до 6 міс: 30 мг;
• дітям віком 7–12 міс: 75 мг;
• дітям віком 1–3 років: для хлопчиків – 80 мг, для дівчаток – 30 мг;
• дітям віком 4–8 років: 130 мг;
• дітям віком 9–13 років: 240 мг;
• дітям віком 14–18 років: для юнаків – 410 мг, для дівчат – 360 мг;
• вагітним віком до 18 років — 400 мг, у період лактації — 360 мг;
• жінкам віком 19–30 років: 310 мг;
• вагітним віком 19–30 років – 350 мг, у період лактації – 310 мг;
• чоловікам віком 19–30 років: 400 мг;
• жінкам віком 31–50 років: 310 мг;
• вагітним віком 31–50 років – 360 мг, у період лактації – 320 мг;
• чоловікам віком 31–50 років: 420 мг;
• жінкам віком від 51 року: 320 мг;
• чоловікам віком від 51 року: 420 мг (Дієтичні норми магнію, 1997).

Згідно з результатами дослідження 56-68% дорослих не отримують рекомендованої добової норми магнію. Щодо того, як приймати магній, необхідно проконсультуватися у лікаря.

Протипоказання до прийому магнію

Магній протипоказаний при:

• дисфункції нирок (зниження екскреції магнію призводить до: діареї, артеріальної гіпотензії, м’язової слабкості з пригніченням глибоких сухожильних рефлексів, сплутаності свідомості, утрудненого дихання, аритмії);
• міастенії (магній пригнічує вивільнення ацетилхоліну) (Allen M.J. et al., 2022);
• парентеральне введення препарату протипоказане пацієнтам з ураженням міокарда.

Безперервне введення магнію сульфату протягом більше 5-7 днів вагітним може призвести до гіпокальціємії та аномалій кісток (демінералізація скелета та остеопенія) у плода, що розвивається.

У яких продуктах міститься магній?

Загальні харчові джерела магнію (вміст магнію в міліграмах на 100 г продукту):

• у насінні коноплі – 700 мг;
• гарбузовому насінні — 535 мг;
• пшеничних висівках без добавок – 611 мг;
• насінні льону – 392 мг;
• бразильських горіхах – 376 мг;
• насінні соняшника — 354 мг;
• насінні маку — 331 мг;
• зародках пшениці – 320 мг;
• горіхах кешью, не смажених – 289 мг;
• мигдалі, не смаженому — 289 мг;
• цільнозерновому хлібі – 46 мг;
• кунжутній пасті – 282 мг;
• сухих соєвих бобах – 280 мг;
• арахісі смаженому — 176 мг;
• волоських горіхах – 158 мг;
• печеній картоплі – 43 мг;
• рисі – 42 мг;
• квасолі – 35 мг;
• вареному шпинаті – 78 мг;
• авокадо – 44 мг;
• броколі – 12 мг;
• йогурті (нежирний) — 42 мг;
• молоці – 24–27 мг;
• чорному шоколаді – 300 мг;
• скумбрії – 526 мг;
• вирощеному на фермі атлантичному лососі – 26 мг;
• приготованому палтусі – 24 мг;
• смаженій курячій грудинці – 22 мг;
• приготованій яловичині – 20 мг;
• яблуку – 9 мг;
• сирій моркві – 7 мг;
• родзинках– 23 мг (Gerry K Schwalfenberg et al., 2017).

Взаємодія магнію з лікарськими засобами

Деякі препарати знижують, а інші підвищують рівень магнію в плазмі крові.

Із чим не можна приймати магній? Не рекомендовано поєднувати препарати магнію з лікарськими засобами, які знижують його рівень (перешкоджають його всмоктуванню) у плазмі крові:

• антагоністами H₂-рецепторів: ранітидин, фамотидин;
• інгібіторами протонно помпи: езомепразол, омепразол та пантопразол;
• антацидами: алюмінію фосфат, алюмінію гідроксид;
• антибіотиками: амоксицилін, азитроміцин, доксициклін, левофлоксацин, ципрофлоксацин, цефалексин, сульфаметоксазол та триметоприм, тетрациклін;
• противірусними препаратами: ламівудин та зидовудин;
• протиепілептичними препаратами: фенітоїн та фенобарбітал;
• комбінованими препаратами інгібіторів АПФ: еналаприл та гідрохлоротіазид;
• діуретиками: фуросемід, етакринова кислота, гідрохлоротіазид, хлорталідон, індапамід;
• серцевими глікозидами: дигоксин;
• неселективними блокаторами бета-адренорецепторів: соталол;
• антиаритмічними препаратами ІІІ класу: аміодарон;
• секвестрантами жовчних кислот: холестирамін;
• кортикостероїдами: бетаметазон, дексаметазон, гідрокортизон, преднізолон та тріамцинолон, флутиказон;
• простими препаратами природних та напівсинтетичних естрогенів: естрадіол, естріол, естрон, проместрієн;
• імунодепресантами: циклоспорин та такролімус;
• інгібіторами ароматази: анастрозол;
• антиестрогенними засобами: тамоксифен та тореміфен;
• сульфаніламідами: фталілсульфатазол.

Ліками, які можуть підвищувати рівень магнію в плазмі крові (знижують його екскрецію), є:

• препарати літію: літію карбонат;
• антидепресанти: сертралін та амітриптилін;
• калійзберігаючі діуретики: амілорид та спіронолактон.

Магній знижує всмоктування бісфосфонатів.

Висновок: значення магнію для людського організму

Гіпомагніємія та гіпермагніємія можуть призводити до нервово-м’язових дисфункцій, порушення роботи серця, порушення метаболізму інсуліну. Магній відіграє важливу роль у профілактиці та терапії при багатьох захворюваннях. Гіпомагніємія пов’язана, зокрема, із хворобою Альцгеймера, резистентністю до інсуліну та цукровим діабетом II типу, артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, інсультом, мігренню та СДУГ (Gröber U. et al., 2015).