Препарати, що застосовуються в отології

19 препаратів
По популярності

Класифікація протимікробних препаратів для лікування пацієнтів з отологічними захворюваннями

Відповідно до АТС-класифікації до протимікробних препаратів, що застосовуються при захворюваннях вуха, відносять рифаміцин та декаметоксин.

До комбінованих препаратів, що містять протимікробні лікарські засоби та кортикостероїди, відносять:

  • дексаметазон з неоміцину сульфатом і поліміксину В сульфатом;
  • дексаметазон з ципрофлоксацином;
  • беклометазон з хлорамфеніколом та клотримазолом.

Показання до призначення препаратів

Протимікробні краплі для вух з діючою речовиною рифаміцин призначають при загостренні середнього хронічного отиту (а також при перфорації барабанної перетинки), ізольованих гнійних ураженнях барабанної перетинки, після хірургічного втручання на середньому вусі. У пацієнтів із загостренням хронічного туботимпанального середнього отиту призначення рифаміцину зменшує пульсуючий шум та біль у вухах на 3-й день терапії. Вушні краплі, що містять діючу речовину рифаміцин, зменшують вираженість отореї на 5-й день лікування. Пацієнтам призначали краплі протягом 7 днів: перші 5 днів - на турунді з попередньо нанесеним на неї препаратом 2 рази на добу, а в наступні дні шляхом закапування 3–4 крапель у зовнішній слуховий прохід 3 рази на добу (Karpishchenko S.A. et al., 2020).

Вушні антибактеріальні краплі з декаметоксином показані при бактеріальному, грибковому; гострому та хронічному; зовнішньому та внутрішньому отиті без перфорації барабанної перетинки.

Дексаметазон з неоміцину сульфатом та поліміксину В сульфатом застосовують у топічній терапії при зовнішніх отитах без перфорації барабанної перетинки.

Дексаметазон з ципрофлоксацином призначають при гострому середньому отиті, при шунті барабанної перетинки і гострому зовнішньому отиті.

Беклометазон з хлорамфеніколом та клотримазолом призначають:

  • при алергічних та запальних захворюваннях вуха;
  • при отореї;
  • при інфекційних захворюваннях зовнішнього та середнього вуха;
  • при хірургічних втручаннях на соскоподібному відростку.

Клінічні симптоми отологічних захворювань

Зовнішній отит - запалення зовнішнього слухового ходу. Розрізняють ізольований (фурункул вуха) та дифузний зовнішній отит. Зовнішній отит часто виникає влітку, потрапляння та затримка води у вухах (після плавання, купання) підвищує ризик виникнення захворювання. Найчастішою причиною гострого зовнішнього отиту є бактеріальна інфекція, крім того, причиною може бути алергія, екзема та псоріаз (Yiraima Medina-Blasini et al., 2022).

Симптоми ізольованого зовнішнього отиту:

  • поява горбка (формування фурункула), гнійне розплавлення вмісту горбка;
  • біль у вусі;
  • позитивний симптом козелка (поява гострого болю під час натискання пальцем на козелок).

Симптоми дифузного зовнішнього отиту:

  • свербіж;
  • позитивний симптом козелка (поява гострого болю під час натискання пальцем на козелок);
  • набряклість зовнішнього слухового ходу;
  • шум у вухах;
  • серозні (білувато-каламутні) або гнійні виділення з ураженого вуха;
  • біль у вусі з іррадіацією у частину голови на боці ураження;
  • гіпертермія.

Клінічні симптоми середнього отиту

Середній отит - запалення середнього вуха. У клінічному перебігу гострого середнього отиту виділяють 3 стадії: доперфоративну, перфоративну та репаративну. Гострий отит триває 15–20 днів. Гострий середній отит діагностують у 50–85% у дітей віком до 3 років (Gaddey H. L. et al., 2019).

Доперфоративна стадія середнього отиту пов'язана з розвитком запального процесу в середньому вусі та появою симптомів, зумовлених запаленням та скупченням ексудату в його порожнинах.

Симптоми доперфоративної стадії (тривалість - 3–4 дні):

  • біль у вусі (пов'язаний з подразненням гілок трійчастого та язикоглоткового нервів, які утворюють барабанне сплетення);
  • біль, що іррадіює в зуби, скроні, потилицю;
  • характер болю - стріляючий, пульсуючий, колючий;
  • зниження слуху (пов'язане з порушенням звукопроведення внаслідок підвищення акустичного опору структур барабанної порожнини через наявність ексудату та тугорухливості барабанної перетинки та ланцюга слухових кісточок);
  • шум у хворому вусі пульсуючого характеру;
  • нездужання, слабкість, зниження апетиту;
  • гіпертермія (38–39 ºC);
  • болючість при пальпації соскоподібного відростка у зв'язку із запаленням окістя.

Симптоми перфоративної стадії:

  • зникнення болю у вусі;
  • покращення загального самопочуття;
  • нормалізація температури тіла;
  • гнійні виділення з вуха (зазвичай без запаху, виділяються через перфорацію пульсуючими краплями синхронно пульсу);
  • оторея триває 5–7 днів.

Симптоми репаративної стадії:

  • припинення оторії;
  • зникнення гіперемії барабанної перетинки.

Хронічний середній отит характеризується стійкою перфорацією барабанної перетинки, постійними або періодичними гнійними виділеннями з вуха (більше 6 тиж) і зниженням слуху. Виділяють 2 форми: мезотимпаніт (туботимпанальний гнійний середній отит) та епітимпаніт (хронічний епітимпано-антральний гнійний отит).

Симптоми мезотимпаніту: гнійні виділення з вуха (зазвичай без запаху), зниження слуху, шум у вусі. Симптоми епітимпаніту: гнійні виділення з вуха (із запахом), зниження слуху, шум у вусі, головний біль та запаморочення.

Отит внутрішнього вуха (лабіринтит) - запалення внутрішнього вуха з ураженням периферичних слухового та вестибулярного аналізаторів. Розрізняють обмежену та дифузну форму серозного або гнійного лабіринтиту. Лабіринтит виникає в результаті інфекційного, рідше запального процесу внутрішнього вуха, але може бути пов'язаний з травмою скроневої кістки, крововиливом або пухлиною. Лабіринтит може призвести до двосторонньої сенсоневральної приглухуватості, що прогресує, та позиційного запаморочення (Taxak P. et al., 2020).

Симптоми лабіринтиту:

  • періодичне чи постійне виділення гною з вуха;
  • зниження слуху або повна втрата слуху при дифузно-гнійному лабіринтиті;
  • періодичний біль у вусі;
  • шум у вусі;
  • запаморочення, нудота, блювання;
  • спонтанний ністагм (ритмічне симетричне посмикування очних яблук, спрямоване у бік хворого вуха);
  • порушення рівноваги;
  • фістульний симптом - характеризується підвищенням тиску у зовнішньому слуховому проході, у барабанній порожнині при натисканні пальцем на козелок хворого вуха.

Протипоказання

Протимікробні препарати, що застосовуються при захворюваннях вух, протипоказані:

  • рифаміцин, декаметоксин, комбіновані препарати, що містять кортикостероїди - при підвищеній сенсибілізації до препаратів та їх компонентів;
  • декаметоксин - дітям віком до 12 років;
  • дексаметазон з ципрофлоксацином - при грибкових вушних інфекціях;
  • дексаметазон із ципрофлоксацином, беклометазон із хлорамфеніколом та клотримазолом; дексаметазон з неоміцину сульфатом і поліміксину В сульфатом - при вітряній віспі, простому герпесі;
  • дексаметазон з неоміцину сульфатом та поліміксину В сульфатом - при перфорації барабанної перетинки.

Профілактика захворювань вуха

До профілактичних заходів, яких потрібно дотримуватися, відносять:

  • правильне очищення слухового проходу від сірки;
  • помірну гучність прослуховування музики (постійний вплив звуку понад 70 дБ може призвести до нейросенсорної приглухуватості);
  • своєчасне лікування при захворюваннях горла, носа та вух;
  • профілактичні огляди отоларинголога;
  • захист вух від потрапляння води, холоду та вітру.