По популярності
Антипсихотичні засоби
174 препарати
Що таке антипсихотичні препарати
Антипсихотичні препарати проявляють пригнічувальну дію щодо вищої нервової діяльності, емоційного стану і поведінки, при цьому не порушуючи свідомість.
Розвиток терапевтичних та побічних ефектів залежить від ступеня спорідненості молекули антипсихотичного препарату до дофамінових рецепторів та швидкості вивільнення цих рецепторів. Антипсихотичні лікарські засоби відносять до класу психотропних препаратів, що мають здатність купірувати психомоторне збудження різного генезу та послаблювати розлади сприйняття, мислення та соціальної поведінки при психозах.
Механізм дії
Антипсихотичні препарати впливають на лімбічну систему головного мозку, гіпокамп, гіпоталамус та ретикулярну формацію стовбура. Ці лікарські засоби блокують постсинаптичні рецептори дофаміну, α-адренорецепторів, М-холінорецепторів, Н1-рецепторів гістаміну в головному мозку. Антипсихотичні засоби обмежують вивільнення медіаторів у простір між пресинаптичною мембраною та мембраною іннервуючої клітини, блокують активне захоплення їх пресинаптичним закінченням, активацію моноаміноксидази, катехол-О-метилтрансферази та ацетилхолінестерази. Препарати посилюють синтез тирозингідроксилази, триптофангідроксилази та холінацетилази при блокованих постсинаптичних рецепторах; підвищують чутливість постсинаптичних рецепторів до дії медіатора (дофаміну) за рахунок тривалої блокади його рецепторів.
Класифікація антипсихотичних препаратів
Список антипсихотичних препаратів:
- фенотіазини з аліфатичним боковим ланцюгом (хлорпромазин, левомепромазин);
- піперазинові похідні фенотіазину (флуфеназин, прохлорперазин, трифлуоперазин);
- піперидинові похідні фенотіазину (тіоридазин);
- похідні бутірофенону (галоперидол);
- похідні індолу (сертіндол);
- похідні тіоксантену (флюпентіксол, зуклопентіксол);
- діазепіни, оксазепіни, тіазепіни та оксепіни (локсапін, клозапін, оланзапін, кветіапін);
- бензаміди (сульпірид, тіаприд, амісульприд);
- препарати літію (літій);
- інші антипсихотичні засоби (рисперидон, аріпіпразол, паліперидон, каріпразин).
Антипсихотичні лікарські засоби поділяють на типові, або препарати першого покоління, родоначальником яких є хлорпромазин, та атипові, або препарати другого покоління, першим з яких був клозапін. Атипові препарати характеризуються менш вираженою спорідненістю до D2-рецепторів у порівнянні з типовими і цим визначається нижча частота екстрапірамідних симптомів, які вони викликають. Препарати третього покоління відрізняються від типових та атипових антипсихотичних засобів механізмом дії (частковий агонізм до D2- та D3-дофамінових рецепторів, є більш слабкими синтетичними аналогами дофаміну). Препарати третього покоління мають широкий спектр терапевтичних ефектів, покращений профіль безпеки та переносимості.
За механізмом дії антипсихотичні препарати поділяють на:
- перше покоління (типові або класичні препарати): похідні фенотіазину, бутирофенону, тіоксантену (блокують D2-рецептори дофаміну, α-адренорецептори, М-холінорецептори, h2-рецептори гістаміну);
- друге покоління (атипові): бензаміди, похідні індолу, рисперидон, паліперидон, клозапін (блокують D2-, D3-, D4-рецептори дофаміну, α-адренорецептори, М-холінорецептори, 5-HT2-рецептори серотоніну);
- третє покоління (атипові): арипразол, карипразин (впливають на D2-, D3-, D4-рецептори дофаміну, 5-HT2-рецептори серотоніну).
Показання до застосування
Антипсихотичні препарати показані при:
- хронічних параноїдних станах, психічних розладах, при епілепсії, ажитованій депресії у пацієнтів з перенесеним психозом, маніакально-депресивним психозом. Препарат ефективний у терапії пацієнтів з неврологічними захворюваннями, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу, хворобою Меньєра, сверблячими дерматозами, блюванням при лікуванні протипухлинними препаратами та при променевій терапії;
- маніакальному збудженні, станах психомоторного збудження при шизофренії (галюцинаторно-маячний, гебефренічний, кататонічний синдроми), алкогольному психозі, у складі комплексної терапії при каузалгії, порушенні сну;
- реактивній депресії, невротичних станах з підвищеним збудженням, невралгії трійчастого нерва, оперізувальному лишаї, епілепсії, олігофренії (у складі комплексної терапії), для потенціювання наркозу, дії анальгетиків;
- галюцинаторно-параноїдних станах;
- неврозоподібних станах, особливо при ступорозно-кататонічних розладах, депресивно-апатичних станах;
- ядерній шизофренії з галюцинаторно-параноїдними явищами та з психопатоподібною, неврозоподібною, іпохондричною, сенестопатичною симптоматикою;
- психічних захворюваннях з галюцинаціями, алкогольних галюцинаціях, інволюційних психозах, неврозах та інших захворюваннях центральної нервової системи, блюванні центрального походження;
- неврозах, що супроводжуються страхом, тривогою, збудженням, пригніченим настроєм;
- абстинентному синдромі, депресії, хворобі Геттінгтона, тиках, шкірних захворюваннях з сильним свербінням, старечій сплутаності свідомості;
- гострих та хронічних психозах різної етіології, що супроводжуються збудженням, галюцинаціями (шизофренія, маніакально-депресивний, епілептичний, алкогольний психоз), гострих психічних розладах, психосоматичних станах, змінах поведінки (параноїдні або шизоїдні стани), синдромі Жиля;
- психотичних розладах з гіперреактивністю або збудженням, агресивністю, неможливістю тривалої концентрації уваги;
- гострих тривожних розладах та станах емоційної напруги, які не потребують седативної терапії;
- анергії та аутизмі;
- змішаних чи депресивних епізодах при біполярних розладах;
- психозах з позитивною (галюцинації, розлади мислення, ворожість та підозрілість) та негативною симптоматикою (емоційна та соціальна ізоляція).
Побічні ефекти
До побічних ефектів прийому антипсихотичних препаратів відносять:
- ранні дискінезії (від кількох годин до кількох діб) - у формі гострих дистонічних реакцій, гострих дистоній, пароксизмальних дискінезій. Зазвичай виникають у другій половині дня і проявляються періодичними або постійними скороченнями м'язів у ділянці рота, його відкриттям, виштовхуванням язика, відведенням погляду убік та вгору, відхиленням шиї убік чи назад, спазмом м'язів тазу. Спазми супроводжуються вегетативними проявами (підвищеним потовиділенням, прискореним пульсом, підвищеним артеріальним тиском, розширенням зіниць, сухістю у роті), розладами психіки (страхом, відчуттям загрози життю, звуженням свідомості, збудженням);
- акатизію - відчуття неможливості сидіти на одному місці, «занепокоєння в ногах», що поєднується з тасікінезією (потребою рухатися, змінювати положення), з відчуттям дискомфорту. Хворий напружений, безперервно рухається кімнатою, а якщо лежить, то повертається з боку на бік;
- паркінсонізм - у вигляді акінезій, скутості, тремору кінцівок, паркінсонічної дискінезії, вегетативних та психічних проявів. Виражений паркінсонічний синдром формується до 2–4-го тижня, після відміни антипсихотиків симптоми (побічні ефекти) минають через 2–4 тиж;
- акінезію (знерухомленість внаслідок припинення довільних рухів);
- пізні дискінезії - виникають після тривалого лікування антипсихотиками (через 2 роки) та виявляються оральними симптомами (мимовільними, координованими, ритмічними, стереотипними рухами) або гіперкінезами у вигляді міоклоній, тиків або дистонічними синдромами типу спастичної кривошиї;
- злоякісний нейролептичний синдром - проявляється деліріозним порушенням свідомості, комою, гіпертермією, вираженою м'язовою ригідністю, підвищеним артеріальним тиском;
- кардіотоксичність - уповільнення реполяризації у міокарді з подовженням інтервалу Q-T, що підвищує ризик розвитку у пацієнта раптових аритмій;
- постуральну гіпотензію, тахікардію;
- зміну апетиту, збільшення маси тіла, діарею чи закреп, сухість у роті, нудоту, жовтяницю;
- дисменорею, олігоменорею, псевдогермафродитизм у жінок, гінекомастію та затримку еякуляції у чоловіків, зниження лібідо, галакторею, гірсутизм;
- агранулоцитоз та гемолітичну анемію;
- фотосенсибілізацію, дерматити, пігментацію шкіри, нечіткість зору;
- шкірні алергічні реакції.
Ранні дискінезії, акатизії, медикаментозний паркінсонізм та пізні дискінезії відносять до екстрапірамідних розладів. Ризик розвитку екстрапірамідних порушень є дозозалежним (Компендіум).
