По популярності
Протигрибкові препарати для місцевого застосування
107 препаратів
Що таке місцеві протигрибкові препарати?
Місцеві протигрибкові — це кілька груп фармакотерапевтичних засобів, що призначені для лікування пацієнтів з грибковими ураженнями та захворюваннями шкіри, її дериватів (нігті, волосся) та зовнішніх слизових оболонок.
Види грибкових інфекцій
Дерматофітії — це група грибкових інфекцій, етіологічним фактором яких є гриби-дерматофіти, представники наступних 3 родів: Epidermophyton, Microsporum та Trichophyton, що вражають як тварин, так і людину.
Стригучий лишай — це поширена грибкова інфекція, що вражає волосисту частину голови, особливо у дітей передпубертатного віку. Фармакотерапія при цій патології залежить від гриба-збудника (Microsporum або Trichophyton tinea capitis) та включає лікування осіб, які є безсимптомними носіями.
Дерматофітія стопи, або «стопа атлета» — це грибкове ураження шкіри стоп та пальців ніг, яке викликають дерматофіти. Це одна з найпоширеніших форм дерматофітії (Gupta A.K., Humke S., 2000).
Є три клінічні форми дерматофітії стопи: міжпальцева, мокасинова та везикулобульозна.
Міжпальцева форма дерматофітії стопи є найпоширенішою формою цього захворювання. Для неї характерна наявність розтріскування, лущення та мацерації шкіри міжпальцевих проміжків стоп, особливо ділянки шкіри між 4-м та 5-м пальцями.
Trichophytonrubrum та Trichophytonmentagrophytes є найбільш частими збудниками міжпальцевої форми дерматофітії стопи (Elgart M.L., Warren N G., 1993).
У зв’язку з наявністю деструкції шкіри дерматофітами до грибкового ураження може приєднуватися вторинна бактеріальна інфекція. Розмноження бактерій здатне викликати сильну мацерацію шкіри, що має назву «комплексна дерматофітія» (Leyden J.J., Aly R., 1993).
Для мокасинової форми дерматофітії стопи характерним є наявність дрібних сріблястих лусочок на тлі ураженої шкіри рожевого або червоного кольору. При мокасиновій формі дерматофітії стопи уражається шкіра підошви, п'ятки та бічних поверхонь стопи.
Основним збудником мокасинової форми «стопи атлета» є Trichophytonrubrum (Brooks K.E., Bender J.F., 1996).
Везикулобульозна форма дерматофітії стопи є найменш поширеною формою цього захворювання. Разом з тим слід зазначити, що її перебіг є найтяжчим у порівнянні з іншими двома формами. Везикулобульозна форма характеризується наявністю сильно запалених везикулярних або бульозних уражень шкіри стоп (Leyden J.J, Aly R., 1993). Trichophyton mentagrophytesє найбільш поширеним збудником цієї форми дерматофітії стопи (Brooks K.E., Bender J.F., 1996).
Оніхомікоз — це поширене грибкове захворювання нігтів, поширеність якого у світі постійно підвищується.
Близько 90% усіх зареєстрованих випадків оніхомікозу викликані грибами-дерматофітами, зокрема Trichophytonrubrum та Trichophytonmentagrophytes (Gupta A.K. et al., 1997). Іншими потенційними патогенами, що викликають оніхомікоз, є різні види роду Candida.
Факторами, що спричиняють розвиток дерматофітії стопи та оніхомікозів, є: куріння, чоловіча стать, літній вік, травми стопи, нігтів, цукровий діабет, різні захворювання, що супроводжуються імуносупресією, незадовільний стан периферичного кровообігу (облітеруючий атеросклероз або облітеруючий ендартеріїт та, можливо, псоріаз (Gupta A.K. et. al., 2000; Gupta A.K., Humke S., 2000).
Протигрибкові препарати: механізм дії. Особливості лікування препаратами
Азоли — це протигрибкові препарати, в основі яких лежить п'ятичленне азольне кільце. Їх можна розділити на 2 групи за кількістю атомів азоту в азольному кільці: групу похідних імідазолу та групу похідних триазолу з 2 та 3 атомами азоту відповідно.
Азоли пригнічують синтез ергостеролу із ланостеролу в клітинній мембрані гриба шляхом зв'язування вільного атома азоту азольного кільця з атомом заліза гемової групи ферменту гриба. Дія азолів спрямована на цитохром P450-залежну 14-α-деметилазу. У результаті її інгібування відбувається зменшення кількості ергостеролу та накопичення метильованих стеролів у клітинній мембрані гриба. Метильовані стероли депонуються в клітинній мембрані та викликають або пригнічення росту клітин гриба, або їх загибель, залежно від конкретного класу азолів.
На сьогодні азоли — клас протигрибкових препаратів, що найбільш широко використовується. Представниками азолів є: 4 похідні імідазолу — етоконазол, клотримазол, біфоназол, міконазол та 5 похідних тріазолу: флуконазол, ітраконазол — І покоління похідних триазолу; вориконазол, посаконазол та ізавуконазол — II покоління зазначеної групи. Похідні триазолу мають різну спорідненість до цитохрому P450-залежної 14-α-деметилази, що, у свою чергу, є причиною різної активності щодо грибкової інфекції, наявності тих чи інших небажаних явищ та лікарської взаємодії.
Тербінафін та нафтифін є представниками ще одного класу протигрибкових препаратів — аліламінів. Вони є класом синтетичних протигрибкових лікарських засобів, для яких характерне потужне інгібування скваленепоксидази грибів у клітинній мембрані, внаслідок чого порушується синтез ергостеролу — важливого компонента мембрани, що призводить до пригнічення росту або загибелі гриба (Rogers P.D., Krysan D.J., 2018).
Протипоказання до призначення протигрибкових засобів
Місцеві протигрибкові препарати протипоказані за наявності у пацієнта алергічних реакцій на них.
З метою уточнення наявності тих чи інших протипоказань у певної групи місцевих протигрибкових препаратів або її окремих представників перед застосуванням слід ознайомитися з повною інструкцією для медичного застосування лікарського засобу.
Де можна придбати протигрибкові препарати?
Пацієнт може придбати протигрибкові лікарські засоби, включаючи місцеві протигрибкові препарати для ротової порожнини, у будь-якому з аптечних закладів України.
