По популярності
Дерматологічні засоби
1013 препарати
Для лікування осіб з дерматологічними захворюваннями застосовують протигрибкові, антибактеріальні, антисептичні, протисвербіжні, кортикостероїдні лікарські засоби, препарати з пом'якшувальною дією. При ранах та виразках призначають ліки, які дозволяють модифікувати різні стадії ранового процесу. Окрім того, до специфічних лікарських засобів відносять антипсоріатичні препарати, що застосовуються при акне, та протипаразитарні/репеленти. У цілому нині підходи до лікування пацієнтів з дерматологічними захворюваннями передбачають не тільки усунення причини патології, а й повноцінне загоєння дефекту шкірних покровів.
Протигрибкові препарати для застосування у дерматології
При оніхомікозі системні протигрибкові препарати мають більш виражений лікувальний ефект, аніж топічні, проте це не єдине показання до застосування цих лікарських засобів у дерматології. Наприклад, комбінація місцевих та пероральних протигрибкових препаратів ефективна при гіперкератотичному дерматомікозі стоп, що не піддається місцевій монотерапії. У разі дерматомікозу деяких локалізацій (обличчя, ділянки навколо очей, вух або рота, поширеного дерматомікозу тулуба, пахового дерматомікозу, що вражає шкірні складки зовнішніх статевих органів) виникають технічні складності при нанесенні препарату на всю ділянку ураження. Пероральні протигрибкові препарати застосовуються при поширеному висівкоподібному лишаї та маласезіозному фолікуліті, кандидозному оніхомікозі, кандидозній пароніхії. При міжпальцевому дерматомікозі стоп з ерозією топічні препарати зазвичай не призначають, оскільки вони мають тенденцію індукувати контактний дерматит, що призводить до загострення основного захворювання. У таких випадках лікування слід розпочинати з комбінації місцевої кортикостероїдної терапії та пероральних протигрибкових лікарських засобів, активних щодо дерматофітів. Місцеві протигрибкові препарати застосовують для підтримки терапевтичного ефекту системних лікарських засобів та/або скорочення тривалості курсу лікування (Yuichiro Tsunemi, 2016).
Протисвербіжні препарати
Свербіж негативно впливає на психологічні та фізичні аспекти життя. Це найчастіший симптом шкірних хвороб, інтенсивність якого може коливатися у широкому діапазоні. Крім того, свербіж може бути симптомом системних захворювань, включаючи запальні та метаболічні, інфекції, неврологічні розлади, ендокринні захворювання, психічні розлади та онкопатологію.
У клінічній практиці зменшення вираженості свербежу часто застосовують місцеві препарати. Лікарські засоби відволікальної дії можуть усувати свербіж за допомогою стимуляції нервових закінчень. При помірному свербежі ефективні місцеві анестетики. Топічні блокатори H1-рецепторів (антигістамінні препарати) зазвичай застосовують для зменшення вираженості свербежу, зокрема при кропив'янці та укусах комах. Кортикостероїди часто використовують для зменшення вираженості свербежу при дерматозах (за рахунок протизапальної дії), але вони не завжди дозволяють усунути системний свербіж. Системну терапію також призначають для полегшення свербежу при холестазі, уремії та дерматологічних захворюваннях у разі відсутності ефекту від застосування топічних препаратів (Song J., 2018).
Антипсоріатичні засоби
Псоріаз — хронічне запальне захворювання шкіри з яскраво вираженою генетичною схильністю та аутоімунними ознаками патогенезу. Пацієнтів з псоріазом легкого та середнього ступеня тяжкості можна лікувати, призначаючи місцево комбінації глюкокортикоїдів, аналогів вітаміну D та фототерапію. Псоріаз середнього та тяжкого ступеня часто потребує системної терапії. Для лікування пацієнтів з тяжким ступенем псоріазу застосовують метотрексат, циклоспорин А та ретиноїди, ці препарати є традиційними варіантами системної терапії при псоріазі. Метотрексат є аналогом фолієвої кислоти, який інгібує синтез ДНК, блокуючи біосинтез тимідину та пуринів. Циклоспорин — імуносупресант, що інгібує Т-клітини, з групи інгібіторів кальциневрину. Циклоспорин ефективний як індуктор ремісії при псоріазі та в якості підтримувальної терапії на термін до 2 років. Ретиноїди являють собою природні чи синтетичні молекули, споріднені з вітаміном А. Ретиноїди впливають на процеси транскрипції, діючи через ядерні рецептори, і нормалізують процеси проліферації та диференціювання кератиноцитів (Rendon A., 2019).
Антибіотики та хіміотерапевтичні препарати для застосування в дерматології
Широко застосовуються місцеві антибактеріальні засоби. Місцеве застосування має переваги порівняно із системною терапією, серед них високі концентрації лікарського засобу безпосередньо в осередку захворювання, краще дотримання режиму лікування, зниження ймовірності розвитку системних побічних ефектів та потенційно нижчий ризик виникнення резистентності до протимікробних препаратів (Ray P., 2019).
Кортикостероїди для застосування в дерматології
Топічні кортикостероїди є базовими препаратами для лікування пацієнтів з різними дерматозами. Гідрокортизон був першою сполукою цього класу. На ділянках тіла з тонкою шкірою (обличчя, повіки, мошонка та згини), а також при дерматозах з ураженням великих ділянок поверхні тіла та у дітей рекомендується застосовувати форми топічних кортикостероїдів з нижчою концентрацією діючої речовини. Ця рекомендація дозволяє зменшити частоту та інтенсивність побічних ефектів, пов'язаних з терапією. Кортикостероїди для місцевого застосування всмоктуються повільно. Нещодавно опубліковане дослідження показало, що резервуарний ефект (тривале підтримання високої концентрації в місці нанесення препарату) для деяких кортикостероїдів може зберігатися до 5 днів.
К. Лонг (C. Long) і А. Фінлі (A. Finley) розробили стандартизовану «одиницю кінчика пальця (ОКП)» (fingertip unit — FTU) і «правило руки» (rule of hand) для визначення кількості мазі, необхідної для покриття певних анатомічних ділянок. ОКП — це кількість мазі, яка видавлюється з тюбика (діаметр насадки 5 мм), що наноситься від дистальної шкірної складки до кінчика долонної поверхні вказівного пальця. «Правило руки» говорить, що на площу однієї поверхні кисті руки потрібно близько 0,5 ОКП або 0,25 г мазі. 1 ОКП приблизно еквівалентна 0,49 г та 0,43 г мазі для чоловіків та жінок із середньостатистичною масою тіла відповідно. Таким чином, сумарно на курс лікування (протягом 1 тиж) для нанесення на всю поверхню тіла дорослому чоловіку потрібно близько 282 г мазі, яку застосовують 2 рази на добу (Aayushi B Mehta, 2016)
Препарати, що застосовуються при акне
Акне — це поширене шкірне захворювання поліетіологічної природи. Одним з етіотропних факторів є персистенція Cutibacterium acnes (раніше відома як Propionibacterium acnes) у сальних залозах. Початок хвороби часто асоціюють з періодом пубертату, проте захворювання не є самообмежувальним та може мати безперервний або рецидивуючий перебіг. Лікування пацієнтів з акне вимагає комплексного підходу та передбачає застосування різних груп препаратів етіотропної та патогенетичної дії.
Ретиноїди для місцевого застосування мають комедонолітичну та протизапальну дію шляхом інгібування міграції лейкоцитів, продукції цитокінів, інгібування толл-подібних (Toll-like) рецепторів та матриксних металопротеїназ. Внаслідок комплексної дії уповільнюються процеси рубцювання запальних елементів. Ретиноїди призводять до прискорення життєвого циклу кератиноцитів, а також мають прямий протизапальний ефект. Ретиноїди призначають за наявності рубцевого або тяжкого вузлувато-кістозного вугрового висипу.
Бензоілпероксид має бактерицидну дію щодо C. acnes та виявляє слабкий комедолітичний та протизапальний ефект. Лікарський засіб можна застосовувати як основний метод терапії або у якості допоміжного препарату.
Монотерапія топічними антибактеріальними препаратами при акне не рекомендується. Системні антибіотики проявляють протимікробну та протизапальну дію за рахунок впливу на гранулоцити та профіль цитокінів. Антибіотики слід призначати на термін 6–12 тиж у поєднанні з топічними ретиноїдами та/або бензоїлпероксидом, щоб обмежити розвиток резистентності.
Підтримувальну терапію слід розглядати у молодих пацієнтів та за наявності тривалого та/або тяжкого перебігу акне. Рекомендується застосовувати ретиноїди, азелаїнову кислоту чи комбінацію адапалену та бензоїлпероксиду у переривчастому режимі (Zak Stangeland K., 2019).
Інші дерматологічні препарати
До категорії дерматологічних препаратів також відносять лікарські засоби пом'якшувальної, підсушувальної дії, антисептичні препарати у формах для нанесення на шкіру, ліки, що прискорюють загоєння ранових дефектів, засоби від лупи та фітопрепарати. Зазвичай ці лікарські засоби включають в комплекс лікувальних заходів при захворюваннях або дефектах шкірних покривів (рани, трофічні виразки і т.д.) разом з препаратами системної дії (антибактеріальними, що покращують кровообіг тощо).
