По популярності
Лікарські засоби при ожирінні
3 препарати
Надмірна маса тіла
За оцінками експертів, надмірну масу тіла або ожиріння діагностують у 2,1 млрд людей у світі. У дорослих індекс маси тіла (ІМТ) 25,0–29,9 кг/м2 визначається як надмірна маса тіла, а при ІМТ 30 кг/м2 або вище діагностують ожиріння (Apovian C.M., 2016). ІМТ не використовується під час оцінки наявності надлишкової маси тіла у дітей та підлітків віком 2–18 років; натомість рекомендується використовувати процентильну шкалу, що базується на статі та віці дитини. У дітей надмірна маса тіла визначається при ІМТ в діапазоні від 85-го до 94-го процентиля, а ожиріння — при ІМТ на рівні 95-го процентиля або вище (Fitch A. et al., 2013).
Надмірна маса тіла — фактор ризику розвитку різних захворювань і навіть летального наслідку. Так, у осіб з надмірною масою тіла та ожирінням підвищений ризик розвитку серцево-судинних захворювань, дисліпідемії, великого депресивного розладу, неалергічного риніту, цукрового діабету, остеоартриту, обструктивного апное сну, ревматоїдного артриту, деяких видів раку (включаючи рак тіла матки, жовчного міхура, нирки, шийки матки, яєчника, товстої кишки, печінки, щитовидної залози та молочної залози в період постменопаузи, а також лейкемії). При збільшенні ІМТ на кожні 5 одиниць вище 25 кг/м2 ризик летального наслідку підвищується на 29%, ймовірність летального наслідку внаслідок судинних захворювань — на 41%, а вірогідність летального наслідку, пов'язаного з цукровим діабетом, — на 210%.
Кардіометаболічний ризик пов'язаний не тільки зі збільшенням маси тіла, але й з розподілом жирової тканини в організмі. Так, найвищий кардіометаболічний ризик відзначається в осіб з абдомінальним типом ожиріння.
Поширеність надлишкової маси тіла та ожиріння у всіх вікових групах у розвинених країнах є вищою, ніж у країнах, що розвиваються. У розвинених країнах надмірну масу тіла чи ожиріння діагностують частіше у чоловіків, ніж у жінок; протилежна тенденція спостерігається в країнах, що розвиваються.
На думку експертів, ожиріння пов'язане з труднощами із соціалізацією, нижчим порівняно з однолітками рівнем освіти, ризиком психологічного та фізичного насильства та нижчим рівнем доходів (Apovian C.M., 2016).
Точна причина ожиріння невідома. Ймовірно, у патогенезі ожиріння бере участь комплекс факторів, включаючи генетичну схильність, ендокринні порушення, прийом деяких лікарських засобів, соціально-економічні фактори, культурні та сімейні традиції.
Як вибрати таблетки при ожирінні?
Сьогодні існують три основні підходи до лікування пацієнтів з ожирінням:
- немедикаментозний: зміни в дієті (зниження калорійності раціону, раціональне харчування та різні дієти) та підвищення фізичної активності;
- лікарська терапія (прийом препаратів);
- хірургічні методи, включаючи баріатричну хірургію.
Під час вибору лікарського засобу, що призначається при ожирінні, враховують вік пацієнта, ступінь збільшення маси тіла та наявність супутніх захворювань. Так, більшість препаратів, що застосовуються для зниження маси тіла при ожирінні, протипоказані в дитячому віці. У педіатричній практиці у дітей віком від 3 років при аліментарному (пов'язаному з надмірною калорійністю денного раціону харчування) ожирінні застосовується гомеопатичний препарат, що містить Madar trit. D4.
Експерти наголошують, що лікування при ожирінні є тим ефективнішим, чим раніше його було розпочато (Apovian C.M., 2016).
Які ж існують препарати для зниження маси тіла при ожирінні?
Виділяють такі групи лікарських засобів, які застосовуються при лікуванні пацієнтів з ожирінням:
- анорексигенні препарати центральної дії (фепранон, сибутрамін — ці лікарські засоби збуджують центр насичення та пригнічують центр голоду в головному мозку, проте сьогодні не зареєстровані в Україні та більшості країн ЄС та США через високий ризик розвитку побічних ефектів);
- препарати з периферичним механізмом дії, які застосовуються при ожирінні (орлістат). Їх механізм дії заснований на інгібуванні кишкових ліпаз і полягає в інактивації ферменту. Інактивовані ліпази втрачають здатність розщеплювати жири, що надходять з їжею. Таким чином, порушується абсорбція жирів у кишечнику та підвищується їх виведення з калом;
- інші засоби, що застосовуються при ожирінні, включають комплексні рослинні (містять екстракти бобів квасолі звичайної, плодів чорниці, листя джимнему сильвестру, плодів помаранцю, плодів фенхелю, кореневища імбиру та ін.) і гомеопатичні препарати (наприклад, що містять тритурації мадару). Їх механізм дії зумовлений взаємодоповнювальними ефектами компонентів, що входять до складу. Препарати цієї групи виявляють антиоксидантну, гіполіпідемічну, гіпоглікемічну дію, сприяють поліпшенню мікроциркуляції та зменшенню вираженості відчуття голоду.
Вибір препарату для лікування пацієнтів з ожирінням у особливих клінічних ситуаціях
У деяких випадках у терапії пацієнтів з ожирінням застосовують препарати, представлені в інших розділах АТС-класифікації. Нариклад, якщо у пацієнта з ожирінням відзначають супутні захворювання, такі як цукровий діабет.
Так, аналоги глюкагоноподібного пептиду-1 класифіковані як препарати, які застосовуються при цукровому діабеті. У той же час представник цієї групи лікарських засобів ліраглутид застосовують для зменшення маси тіла у комплексній терапії, що включає дієту зі зниженою калорійністю та модифікацію способу життя (підвищення фізичної активності) у таких категорій пацієнтів:
- у хворих з початковим ІМТ понад 30 кг/м2;
- у осіб з надмірною масою тіла (ІМТ 27–30 кг/м2) за наявності хоча б одного фактора ризику: дисглікемії (порушення толерантності до глюкози або переддіабету), цукрового діабету ІІ типу, артеріальної гіпертензії, дисліпідемії, обструктивного апное сну.
Ліраглютид регулює апетит (зменшує вираженість відчуття голоду та сприяє підвищенню відчуття насичення) та вживання їжі, зменшуючи таким чином схильність пацієнта до переїдання. Точного механізму дії препарату не встановлено.
Перед тим, як купити в аптеці таблетки, що застосовуються при ожирінні, рекомендується проконсультуватися з лікарем для вибору оптимального препарату. Зазвичай у разі прийому більшості таблеток, призначених для осіб з ожирінням, зменшення маси тіла становить близько 5% від вихідної за 12 тиж терапії.
