Антипротозойні препарати

10 препаратів
По популярності

Антипротозойні препарати

Антипротозойні препарати - це група фармакотерапевтичних засобів для лікування пацієнтів з інфекціями, спричиненими найпростішими.

В Україні найпоширенішими протозойними інфекціями є: кишковий амебіаз, лямбліоз, пневмоцистні пневмонії (особливо на фоні імунодефіциту), токсоплазмоз та трихомоніаз. Також реєструються випадки завезених протозойних інфекцій - балантидіазу, лейшманіозів, малярії.

Механізм дії основних груп антипротозойних препаратів

Основними лікарськими засобами, що застосовуються при протозойних інфекційних захворюваннях в Україні, є наступні: похідні 5-нітроімідазолу, сульфаніламіди, похідні 4-амінохінолінів (хлорохін, мефлохін та ін.) та представники інших груп протималярійних препаратів.

До похідних 5-нітроімідазолу належать:

  • метронідазол;
  • орнідазол;
  • тинідазол;
  • секнідазол та ряд інших препаратів.

Першим представником похідних 5-нітроімідазолу - антипротозойних препаратів широкого спектру дії, що активні проти збудників протозойних інфекцій, є метронідазол. Цей лікарський засіб, що вийшов на фармацевтичний ринок у 1960 р., досі не втратив свого значення для лікування пацієнтів з протозойними інфекційними захворюваннями.

Окрім метронідазолу, є більш сучасні лікарські засоби в цій фармакотерапевтичній групі - орнідазол, тинідазол та секнідазол, що широко застосовуються у клінічній практиці. У порівнянні з метронідазолом зазначені препарати проявляють вищу активність проти Entamoebahistolytica - збудника кишкового амебіазу та Giardiaintestinalis - збудника лямбліозу (Gupta R. et al., 2022).

Дія похідних 5-нітроімідазолу відбувається за рахунок відновлення аміногрупи в молекулі лікарського засобу. Молекула препарату за рахунок відновлення аміногрупи до входу в організм найпростішого бере участь у процесі окислення дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) збудника, викликаючи розрив її ланцюгів, тим самим порушуючи синтез білка та зумовлюючи його загибель (Edwards D.I., 1993).

Єдиним представником сульфаніламідів, що використовують для профілактики та який входить до складу комплексної терапії при пневмоцистній пневмонії, викликаній Pneumocystis carinii, а також токсоплазмозі, спричиненому Toxoplasma gondii, у тому числі й стійкому до дії сульфаніламідів, є комбінація сульфаметоксазолу та триметоприму.

Триметоприм та сульфаметоксазол послідовно інгібують ферментні системи, що беруть участь у бактеріальному синтезі тетрагідрофолієвої кислоти (ТГФ), що є необхідною для синтезу нуклеотидів - компонентів нуклеїнових кислот найпростішого (Gleckman R. et al., 1981; Kalkut G., 1998).

Сульфаметоксазол є структурним аналогом параамінобензойної кислоти та конкурує з нею за місце в активному центрі дигідроптеоратсинтази -фермента-каталізатора синтезу дигідрофолієвої кислоти, проміжного продукту процесу синтезу ТГФ (Hong Y.L. et al., 1995).

Триметроприм утворює зв'язок з дигідрофолатредуктазою найпростішого, також порушуючи синтез ТГФ (Pattishall K.H. et al., 1977).

Нестача ТГФ в організмі найпростішого викликає порушення процесів синтезу нуклеотидів, необхідних для утворення нуклеїнових кислот, дефіцит яких викликає порушення синтезу білків, що призводить до уповільнення росту та розмноження найпростіших в організмі людини. Пригнічуючи їх ріст та розмноження, сульфаніламіди допомагають імунній системі людини боротися із зазначеними збудниками.

Похідні 4-амінохіноліну (хлорохін, мефлохін та ін) є першим класом протималярійних препаратів, що вийшли на фармацевтичний ринок, та на сьогодні залишаються препаратами вибору для лікування пацієнтів з малярією.

Механізм дії похідних 4-амінохінолінів досі остаточно не встановлений, водночас слід зазначити, що багато дослідників сходяться на думці, що дія похідних 4-амінохіноліну пов'язана з процесом деградації гемоглобіну, що є специфічним щодо плазмодіїв - збудників малярії. Вільний гем є токсичним для плазмодіїв та вивільняється шляхом деградації гемоглобіну. Тому ряд протеаз, що беруть участь у цьому процесі, привертають до себе велику увагу вчених у контексті подальшої розробки препаратів - похідних 4-амінохіноліну (Slater A.F. et al., 1991; Slater A.F., 1992).

Як обрати антипротозойні препарати?

Вибір препарату для лікування дорослих, що хворіють на протозойні інфекції, залежить від:

  • виду збудника протозойного захворювання;
  • чутливості збудника до тієї чи іншої групи антипротозойних препаратів (якщо її визначено);
  • наявності у пацієнта алергічних реакцій або їх відсутність;
  • наявності у хворого тих чи інших небажаних явищ при прийомі антипротозойних препаратів у минулому;
  • наявності станів чи захворювань, що є протипоказаннями до призначення того чи іншого антипротозойного препарату.

Як обрати антипротозойні препарати для дітей?

Обираючи препарат для лікування дітей з протозойними інфекціями, слід враховувати:

  • вік дитини;
  • масу тіла;
  • тип діагностованого протозойного захворювання;
  • чутливість збудника захворювання до того чи іншого антипротозойного препарату, якщо її визначено;
  • наявність гіперчутливості до конкретного антипротозойного лікарського засобу або групи фармакотерапевтичних препаратів чи її відсутність;
  • реакцію дитини на попередню терапію при протозойному захворюванні, якщо така проводилася раніше.

Протипоказання

Повний перелік протипоказань та небажаних реакцій при застосуванні конкретного представника будь-якої з груп антипротозойних препаратів дивіться у повній інструкції для медичного застосування лікарського засобу на сайті apteki.ua.