Снодійні та седативні препарати

254 препарати
По популярності

Снодійні та седативні препарати

Сучасна історія седативних та снодійних препаратів почалася з барбіталу та фенобарбіталу, що вийшли на фармацевтичний ринок у 1903 та 1912 р. відповідно. Зазначені лікарські засоби займали провідне місце серед седативних та снодійних препаратів до кінця 1950-х років. У 1957 р. було синтезовано хлордіазепоксид, що має снодійний, седативний та міорелаксувальний ефекти. Похідні бензодіазепіну мали ряд переваг у порівнянні з барбітуратами: більш низький рівень токсичності при передозуванні, значно менша кількість небажаних ефектів та варіантів лікарської взаємодії.

Небензодіазепінові ГАМК-ергічні агоністи з'явилися у клінічній практиці у 1992 р. Розвиток толерантності до цієї групи препаратів та лікарська залежність спостерігаються рідше, ніж у бензодіазепінів.

Класифікація седативних та снодійних лікарських засобів

  • Барбітурати: ультракороткої дії — метогекситал, тіопентал натрію; короткої дії — пентобарбітал, секобарбітал; з проміжною тривалістю дії — амобарбітал, апробарбітал, бутарбітал, буталбітал; з тривалою дією — барбітал, фенобарбітал, примідон.
  • Похідні бензодіазепіну: зі швидким початком дії — алпразолам, клоназепам, діазепам, флуразепам, лоразепам, мідазолам, тріазолам, з дещо уповільненим початком дії: естазолам, квазепам, темзепам, з повільним початком дії — клобазам, оксазепам.
  • Небензодіазепінові ГАМК-ергічні агоністи: золпідем, залеплон, зопіклон, есзопіклон.
  • Мелатонін: мелатонінвмісні препарати.

Механізм дії снодійних та седативних засобів

Структура ГАМКА -рецепторного комплексу

Зазвичай ГАМКA-рецепторний комплекс складається з 2 α-, 2 β- та 1 γ-субодиниці. Для кожної із субодиниць є кілька ізоформ: для α-субодиниці — 6 ізоформ, для β-субодиниці — 3 ізоформи; для γ-субодиниці — 3 ізоформи. Окрім того, ідентифіковані, δ-, ε-, θ-, π-субодиниці та 3 ізоформи ρ-субодиниці.

Механізм дії барбітуратів

Барбітурати викликають постсинаптичне посилення дії ГАМК, взаємодіючи з α- та β-субодиницями ГАМКА-рецепторного комплексу. Барбітурати підвищують ток хлорних іонів, викликаючи ГАМК-індуковане постсинаптичне гальмування. Вплив фенобарбіталу та пентобарбіталу на ГАМКА-рецепторні комплекси є дозозалежним. Барбітурати потенціюють дію ГАМК, збільшуючи ток хлорних іонів, навіть за дуже низьких концентрацій нейромедіатора.

Механізм дії похідних бензодіазепіну

Похідні бензодіазепіну діють як позитивні алостеричні модулятори щодо ГАМКА-рецепторного комплексу.

У кожному ГАМКA -рецепторному комплексі є 2 сайти для зв'язування з ГАМК та лише 1 сайт для зв'язування з бензодіазепінами. Сайт зв'язування з похідними бензодіазепіну розташований у специфічній «кишені» в місці сполучення (перетину) α- та γ-субодиниць. В ізоформах 1, 2, 3 та 5 α-субодиниці розташований залишок гістидину (H101, H101, H126 та H105 відповідно), що має високу спорідненість до похідних бензодіазепіну. Ізоформи 4 та 6 α-субодиниці містять залишок аргініну та не споріднені до похідних бензодіазепіну.

Похідні бензодіазепіну зв'язуються з «кишенею», що утворена α- і γ- субодиницями, та викликають конформаційні зміни ГАМКА-рецепторного комплексу, дозволяючи ГАМК приєднуватися до нього. Утворений зв'язок, у свою чергу, є причиною конформаційної зміни хлорного каналу ГАМКА-рецепторного комплексу, викликаючи гіперполяризацію клітини та забезпечує гальмівний ефект ГАМК у центральній нервовій системі.

Механізм дії небензодіазепінових ГАМК-ергічних агоністів

Небензодіазепінові агоністи ГАМК-рецепторів зв'язуються з тими ж самими рецепторними комплексами, що й похідні бензодіазепіну. Тому їх називають небензодіазепіновими ГАМК-ергічними агоністами. Механізм дії зазначеної групи нагадує механізм дії похідних бензодіазепіну. Разом з тим, припускають, що механізм зв'язування цієї групи препаратів з ГАМКА-рецепторним комплексом буде залежати від ізоформ субодиниць, що входять до його складу.

Механізм дії мелатоніну

Дія мелатоніну відбувається різними молекулярними шляхами. Найбільш докладно описаною у науковій літературі є активація двох типів мембраноспецифічних рецепторів — високоафінних ML1-рецепторів та низькоафінних ML2-рецепторів. Активація пов'язаних з G-білком ML1-рецепторів призводить до інгібіції аденілатциклази у клітинах-мішенях. Активація ML2-рецепторів, що на сьогодні позначають як МТ3, призводить до гідролізу фосфоінозитидів. MT3 експресується у різних діялнках мозку та є ферментом хінон-редуктазою 2. Описано два підтипи M1-рецепторів: MТ1 та МТ2. MТ1 значною мірою поширений в тубулярній частині гіпофіза та супрахіазматичному ядрі гіпоталамусу, що є анатомічним центром циркадних ритмів в організмі людини, а також у корі головного мозку, таламусі, чорній субстанції, прилеглому ядрі, мигдалеподібному тілі, гіпокампі, мозочку. В основному МТ2 розподілений у сітківці ока та у другу чергу — в гіпокампі, корі головного мозку, паравентрикулярному ядрі та мозочку. Шляхом впливу на рецептори мелатонін забезпечує спокійне неспання, перехід до сну, нормальний перехід між фазами повільного та швидкого сну та їх розвиток.

Де можна придбати снодійні та седативні засоби?

Снодійні та седативні засоби (переважно таблетки) можна придбати в аптеках України. Ці препарати за рідкісними винятками виписує лікар та їх відпускають за рецептом. Так звані легкі снодійні та седативні препарати — без рецепта. Щоб дізнатися про належність того чи іншого седативного або снодійного препарату до групи рецептурних або безрецептурних засобів, див. apteki.ua.